Моє ім'я Теіль

ер.69

— Рей? - зараз кращим варіантом було б просто обійняти, але альфа немов боявся доторкнутися. Теіль не вперше почувається безпораднім поруч з омегою, але це відчуття щоразу так само жахливе.

— Вибач.. Я просто.. Не знаю.. Мені так важко, я так втомився, мені так страшно. Я не знаю, що мені робити. Я так сильно боюся, що не знаю куди себе діти. - омега розплакався, не стримуючись. Зараз, як вважав альфа, було б добре виплакатися, аніж тримати все в собі так довго. — Я не можу припинити думати, що слова тієї жінки – правда. Можливо, мені варто було давно померти, тоді б я не спричиняв так багато проблем. Моє життя заважке для мене, була б можливість – я б залюбки відмовився від нього. Мене так сильно лякає, що я не можу знати майбутнього. Я почуваюся ніяково, коли думаю про свою тупість, мені хочеться поховати себе глибоко під землею, щоб всі забули про моє існування, і що я взагалі колись існував. В мене відчуття, ніби я повільно помираю. Моє життя таке...таке.., - не знаючи, як описати, омега зітхнув. — Мені давно варто було померти, чому я досі тут? Інколи я не вивожу свій стан, він буває таким нестерпним. Якби мені тільки ще раз вистачало духу себе вбити... Клянуся, я б взяв той клятий ніж і вбив би себе без зайвих думок. Це так важко.

Альфа жодного разу не міг собі уявити наскільки великий тягар носить на собі омега. Рей вперше розповів майже усі свої думки, і він явно ще не закінчив, йому багато чого ще є сказати. Теіль не збирається перебивати, зараз самою нормальною ідеєю здавалося обійняти і продовжити слухати. Обійми були теплими і ніжними. Поки омега розповідав все, що його турбує, Ім заїхав на паркінг однієї з заправок, тому зараз у нього є можливість вільно обіймати свого чоловіка.

— Мабуть, я так набрид, мені шкода, що я приношу тобі проблеми. Чесно, вибач. Мені соромно, що я не можу бути нормальним, як тобі того б хотілося. - сльози, що лилися рікою, вбиралися у тканини фіолетової футболки і залишали темні плями.

— Ні, ти не спричиняєш проблем. Ми всі люди, емоції - це нормально. Ти не залізна людини - ти маєш почуття, і маєш повне право висловлювати і показувати їх. Переді мною ти не мусиш соромитися своїх сліз, я тебе зажди зрозумію і підтримаю, як тільки вмію, але самого я тебе ніколи не залишу. І ти, ти також не залишай себе на самоті з цими думками, добре? Ти зажди, чуєш? Ти зажди можеш прийти до мене, я не за горами іншого континенту, я тут, біля тебе. - альфа цілував свого омегу в руки, витираючи однією рукою його сльози, яких після сказаних слів стало більше. — Я тебе завжди підтримаю. Я зажди залишатимуся на твоїй стороні. Я тебе ніколи не залишу на самоті.