Моє ім'я Теіль

ер.24

— Все, все, все. Ти злякався, що там багато людей?

— Їх більше сотні..

— Ну, це школа, звісно там буде багато людей.

— Я не хочу туди. Мені страшно.

— Що? Ні, Джійон-а, там не буде нічого страшного. В твоєму класі буде не більше 15-и. Ти не будеш контактувати з усіма.

— Правда?

— Я тобі брехав коли-небудь?

— Ні..

— Все буде добре. Віриш?

— Так.

Теіль усміхнувся омезі та подивився на час.

— Чорт, не встигну.

— Не встигнеш що?

— Все не так, як я планував. Блін.

Теіль, щоб не гаяти час, одразу поїхав у напрямку свого офісу, де й буде проходити конференція.

— Я не зможу тебе зараз відвезти додому, тому ми разом їдемо на конференцію.

— Що? Ні, я боюся..

— Джійон, я інакше не зможу зараз. Я відведу тебе у свій кабінет, де тебе ніхто не буде чіпати.

— Д... Гаразд.

— Ми зайдемо через чорний вихід, там нас ніхто не помітить.

— А камери? Їх у тебе хіба немає? Я бачив їх в усіх магазинах, коли ми гуляли..

— Я тимчасово вимкну їх, не переймайся через це. Подібне тебе взагалі не мусить хвилювати.

— Як ти їх вимкнеш?

— В мене є доступ до усього в моєму офісі, тож не переймайся стосовно цього.

— Добре..

Теіль хотів взяти Джійона за руку, але один ненормальний вирішив його різко випередити, тому чоловік схопився обидва руками за кермо.

— Вилупок кончений, шоб його блять перекосило! Айщ. Він їздити не вміє? Оце через таких дибілів потім аварії.

Теіль так різко крикнув, що Джійон злякався. Голос альфи, коли той кричить, лякає. Навіть коли він суворо розмовляє без криків, його строгість може налякати будь-кого. Теіль чудово це знає. Усвідомивши свій тон, чоловік подивився на омегу.

— Вибач. Я тебе не налякав?

— Ні, все гаразд. - відповідь була наче постановачною.