Моє ім'я Теіль

ер.43

5 тижнів потому. Ранок 1 вересня, Джійон прокинувся по будильнику, як і Теіль. Спати настільки сильно хотілося, що Йон ледь очі зміг розплющити. Перша причина не любити школу вже є в його списку.

— Це котра зараз? - питає альфа.

— 7.

— Шо так рано.. Тобі ж на 9.

— А раптом не встигнемо?

— Та встигли б, - альфа розплющив очі і подивився на омегу. — Мх..

— Доброго ранку.

— Доброго. Давай ще трохи полежимо. - Теіль протягнув руки, щоб Джійон його обійняв і ліг поруч. — Не страшно?

— Мм, трохи, але пройде. Не думаю, що це настільки страшно.

— Ти вчора так довго думав, що одягнути.

— Хіба?

— Майже цілий вечір, ти шо? Половина шафи забита твоїми речами, а тобі нема чого надіти) - альфа сказав не з поганої точки зору, але омега сприйняв це інакше.

— Вони тобі заважають? - це прозвучало грубіше, ніж Джійон собі уявляв.

— Та ні.

У хлопця зараз є невеликі емоційні гойдалки: він може сидіти без настрою, а потім почати різко сміятися, інколи його злість перетинає межі, але Теіль занадто терпеливо до цього відноситься. Синхен пояснив йому через що це відбувається, тому Іль з розумінням ставиться до вспишок гніву чи інших різких перепадів настрою. Джійон навіть вибачається після того, як накричить, проте подібні вибачення йому почали даватися важкувато.

— Що хочеш на сніданок?

— Свою підшлункову. - грубо відповів хлопець і посунувся від альфи. — Мені не подобається, досить мене обіймати.

— Ти чого? Все ж добре було. - але омега нічого не відповів, а лише підвівся з ліжка, шукаючи шорти. — Джійон.

— Все нормально.

— Так чого ти тоді злишся на мене?

— Я не злюсь на тебе.

— ..Добре. Ти будеш яєчню з беконом?

— Так.

Після сніданку та прийому ліків, омега завалився на диван в телефоні, адже поїли і зібралися вони швидко, чого шатен не очікував. Йому здавалося, що на це піде як мінімум година-півтори, а пішло всього 20 хвилин. Він передивлявся тікток та сміявся сам собі. Теілю навіть трохи незручно стало. Джійон змінився занадто сильно і швидко, на його думку. Чоловік сидів поруч та чекав, коли на нього вже звернуть уваги.