Моє ім'я Теіль

ер.16

Теіль тільки зайшов в дім, а його одразу зустрічає Джійон. Знову те приємне відчуття, що вдома його чекали. Через зіпсований спогадами настрій, Теіль розчулився.

— Привіт, як все пройшло?

Чоловік кинув на підлогу свою сумку й підійшов до хлопця, обійняв його. Це були самі спонтанні й ніжні обійми за все його життя. Він зазвичай нікого не обіймав настільки щиро, як робить це поруч з Джійоном.

— Все-

— Зажди, не кажи нічого. Постіймо ось так ще хвилинку.

Омега невпевнено обійняв чоловіка за спину. Ці обійми були дуже дивними, як на нього.

— Теіль, все добре..

Чому власне ім'я таке миле? Воно завжди миле, коли його вимовляє Джійон. Якби це сказав хтось інший - звучало б заїжджено, як стара пластинка, яку він прослухвує щодня.

— Я знаю, просто мені так подобається з тобою обійматися.

Альфа зітхнув та відпустив русоволосого.

— То ти одягнутий.

— Так.

— Можемо їхати, бо нам на пів 11, а вже 10.

— Мені нічого не брати?

— Ні. Мірін, ти все підготувала?

— Так, пане, все, що Ви просили. - жінка віддала папку з документами.

Ці документи містять інформацію про Джійона: коли йому зашили руку, чи відвідує він психотерапевта, які ліки приймає - абсолютно все. Можливо, ці документи не знадобляться, але краще вони будуть, аніж все раптом почати пригадувати.
Теіль звісно поїхав з Тхеяном, бо він не дуже часто без нього виїжджає. До того ж, у Іма болить голова і горло, він себе не добре почуває, але зʼїздити все одно треба.

— Добридень. - Те зайшов до кабінету разом з Джійоном.

— Вітаю, як почуваєтеся? - це питання було Джійону, але той не одразу зрозумів, тому відповів через кілька секунд.

— Значно краще, дякую.

— Як рука? Не болить?

— Ні.

— Сідай ось там, - лікар вказав на ліжко, де його будуть оглядати. — Якщо буде боляче, скажи мені, гаразд?

— Так.

Навіть якби Джійону і було боляче, він все одно б не сказав, думаючи, що заслуговує на біль у будь-якій формі.