Моє ім'я Теіль

ер.4

— Будеш аскорбинку?

— Це що?

— Спробуй, - чоловік простягнув упаковку аскорбинок.

Омега взяв звідти одну і закинув у рота. Йому сподобалося, це було супер смачно. Проте вдома на нього чекало дещо більш смачне.

— Як твій настрій?

— Все добре.

— Хочеш в якусь гру пограти?

— Яку?

— В мене на телефоні.

Чоловік, продовжуючи їхати, бере свій телефон та відкриває папку з іграми, після чого віддає його Йону.

— Можеш відкривати будь-яку.

— А як грати в цю гру?

Альфа почав пояснювати, все ще слідкуючи за дорогою. Через деякий час ця гра повністю затягнула хлопця, омега навіть не помітив як вони вже повернулися назад і Те припаркувався. Теіль спокійно спостерігав за Джійоном та чекав, коли той дограє. Відволікати його зовсім не хотілося, тому він облокотився об спинку сидіння й спостерігав за ним.

— А? - хлопець підняв очі та озирнувся. — Ой, ми вже приїхали. Вибач, будь ласка.

— Все добре, не вибачайся.

Чомусь саме в цей момент Ілю захотілося поцілуватися. Він навіть не намагався себе зупинити. Поцілунок без зайвих думок. Звичайний дотик губ, а змусив омегу засоромитися. Зробивши паузу й відсторонившись, альфа подивився в очі наповнені не зрозумілості.

— Я хочу тебе поцілувати.

Досить очікувано, але в той же час були сумніви, що Теіль знову поцілує. Його долонь ніжно припала до рожевих ланітів, а губи до губ. Це був дуже ніжний поцілунок, але через не вмілість Джійона цілуватися - нормально не вийшло. Хоча язик Іма все виправляв.

— Вибач, ти просто був таким милим, що я-

Обличчя Йона виражало переляк, а в очах скопилися сльози.

— Я тебе налякав?

Почалися різкі вдихи, які свідчили про те, що хлопець зловив паніку.

— Джійон, вибач, я не хотів тебе налякати. - але ці слова не допомогли заспокоїтися. — Чорт.

Альфа почав підбирати будь-які слова, які тільки могли заспокоїти. Здавалося, що Джійона легко заспокоїти, але це не так. Теіль справді не міг зрозуміти, чому його це так налякало. Чоловік більше ніж впевнений, що в такому сприйнятті винні люди, що оточували його в Білому домі. Знадобився деякий час для того, щоб заспокоїтися і лише тоді вони вийшли з машини.