Моє ім'я Теіль

ер.19

— Чому ти намагаєшся мені допомогти? Чому з усіх присутніх в той день ти вибрав саме мене?

— Сон. Тільки не смійся. - Ім зробив паузу, впевнившись, що той не буде шкіритися. — Мені приснився сон.

Наврядчи розсмішити Джійона - легка задача, він навіть кінчик губ не підняв.

— Сон?

— Так. За місяць до... аукціону.., - Теіль не хотів, щоб ці слова звучали грубо, але не вийшло як він хотів. — Мені приснився сон, що я маю тебе забрати. Більше мені нічого подібного не снилося.

— А хто снився?

— Якась жінка, я навіть не знав, як ти виглядаєш. Вона мені сказала «ти впізнаєш його» і я прокинувся.

— Це звучить як нереальність.

— Згоден. Але я тебе впізнав.

— Ти впевнений, що це я? Раптом ти мав забрати іншу людину?

Це змусило задуматися, але думки були майже порожні.

— Не думай забагато.

— Вибач.

Нависла незручна пауза. Хотілося сказати, що вибачення тут ні до чого і все добре, але водночас щось стримувало сказати це.

— Лягаймо спати, на добраніч.

— Добраніч.

Звісно, перед тим як лягати спати, Джійон прийняв ліки. Ранок розпочався для Теіля раніше, ніж зазвичай. Його батько сам приїхав до нього. У Мінсона, звісно, було бажання рознести весь дім і відлупцювати сина, але інтелігентність, яку він собі нав'язав, і самостійна вихованість його стримали. Джійон продовжив спати. Але альфа не встиг привести себе нормально до ладу, тому до батька вийшов не в самому кращому вигляді.

— Доброго ранку, тату.

— І ти називаєш це «добрим ранком»? - голос був дуже суровий.

— Я не розумію про що ти кажеш-

— Не розумієш?! А новини о 8 ранку ти не слухав?!!

— Наскільки ти помітив, я щойно прокинувся.

— Теіль, не зли мене. Я просив тебе подібного не допускати! Чому їхня компанія лідирує? Це як взагалі розуміти?!

— Ти про що?

Те відкрив телефон та почав читати новини. Його аж самого взбісило. Батько незаповільнено дав ляпаса своєму синові, відчулася вся ненавість в цьому ударі.