Моє ім'я Теіль

ер.36

Вже була 14:30, Теіль поспішає додому за Джійоном, він же обіцяв відвезти його в свій офіс та дати можливість пограти.

— Джійон-а!

— З поверненням.

— Ти плакав? - Теіль не міг не помітити вологі вії.

Посмішка повільно спала та Джійон трохи засмутився. Він плакав. Він знову чув голоса, знову була панічна атака, але поруч нікого не було. Хлопець заспокоївся сам, проте не дуже гарним способом.

— Ти собі не нашкодив? - Те підійшов до омеги та почав його оглядати.

— А.и.я- , альфа підняв рукава від кофти й побачив порізи. Він подивився хлопцю в очі з багатьма питаннями. — Вибач..

— ..Ти тільки тут різав? - у відповідь омега кивнув. — Тобі обробили?

— Я нікому не казав.

Теіль лише зітхнув. Від незнання, що сказати, він його обійняв. Проте Джійону саме це і треба було. Йому не хотілося чути питання, на які у нього не буде відповіді.

— Болить?

— Ні.

— Пішли обробимо.

— Та не варто, все добре.

— Вони виглядають глибокими, хоча б пластир наліпи. - Джійон послідував за альфою. Теіль запшикав октинисептом та наклеів пластирі, після чого глянув на зап'ястя та шов. — Вже не болить?

— Ні, все добре.

— Добре. - Ім ніжно посміхнувся й поцілував Йона в щічку. — Якщо немає бажання, то можемо не їхати сьогодні.

— Я хочу. Мені цікаво те, чим ти займаєшся.

— ..Гаразд. - чоловік приємно, що омега цікавиться його роботою. Йому завжди хотілося поділитися своїми думками, своїми незвичними і дивними ідеями поза роботою.

В машині Теіль почав розмову стосовно зустрічі з батьками, що Джійона трохи налякало. Проте
Ім стверджував, що його батьки нормальні і нема чого боятися, але спогади про телефонну розмову й розповіді альфи не виходять з голови. Русоволосому здається, що вони злі, хоча, можливо, він має рацію.

— До речі, стосовно твоїх батьків.. Я ще не знайшов їх, але я намагаюся-

— Ти справді шукаєш?

— ..Так.

Омега, схоже, вибув з життя. Це настільки приємно. Теіль омезі далеко не рідна і не близька людина, але невже він готовий шукати? Це розчулює.