Одна пісня на двох

23

Вся ця картина, можливо, для когось виглядала не дуже приємною, але для мене була прекрасною. Я чисто б через відсутність такої великої фізичної сили не змогла б так зробити, якщо навіть і дуже хотіла, а ось Маллен здійснив усі мої забаганки. Задивившись на те, як він тримає мого колишнього угорі за одну лиш куртку, а той дивиться на нього у відповідь з невимовним переляком, навіть не помітила, як на ґанок вибігла Ві. Вона спершу подивилася на мене, чекаючи бодай якихось пояснень, але я стояла немов вкопана.

- Тебе ніколи не вчили бодай елементарним правилам ввічливості? Якщо ні – то цього тебе навчу я, але не дуже приємним способом, – строго та різко промовив Маллен,

- Не треба...

- Тоді проси вибачення. Переді мною, і перед Рейчел.

Мої брови злетіли вверх, коли почула пропозицію Маллена. Дуже цікаве прохання. Буде незвично, якщо Девід виконає його. Проте дивлячись на його очевидну програшну позицію – у бідолаги просто немає іншого вибору.

- Але ж...

Він гепнув його тіло об двері, від чого дерево аж затремтіло, а Девід заверещав. Ві підійшла до мене й смикнула за рукав:

- Не знаю, яким чином тут опинився Майлз, і чому він тримає його так, але мені це подобається.

- Мені теж, Ві, – погодилась я, лиш мигцем відповівши їй поглядом, а потім знову сфокусувалася на хлопцях:

- Не з тих слів починаєш, – засичав Майлз, вп'явшись у нього лютим поглядом.

- Пробач, незнайомий чувак...

Ще один рух у двері Девідом. Той поблід від жаху, не усвідомлюючи від чого отримав другий стусан:

- Майлз. Моє ім'я – Майлз, – наголосив хлопець, притиснувши його міцніше.

- До-о-о-бре, Майлз, вибач. І ти, Рейчел, пробач мені.

Договоривши, його тіло різко впало до землі, боляче приземлившись на п'яту точку, бо Майлз просто-таки відпустив комір Девіда. Витерши руки об пальто, що було дуже принизливо для мого колишнього, Майлз обернувся до мене, пильно оглянувши, але не сказавши ні слова. До чого був цей погляд? Тільки він сам знав. Від Маллена мене відволік тільки зойк Девіда, який намагався піднятися, але йому ніяк це не вдавалося.

- Ну допоможіть хоч хтось! Вів'єн, ти ж моя кузина!

- А Рейчел моя найкраща подруга, козел, яка пам'ятає, що я люблю форму звертання «Ві», – вона схилилася над ним так, що я б не здивувалася, якби копнула його до всього, що він і так пережив.