Одна пісня на двох

47

Місто свободи поступово накривала темрява, проте ніхто не збирався спати сьогодні. Магія ночі Хелловіну вирувала навколо. Місячне світло, приглушене хмарами, моторошно розливалося над таємничими вулицями. На гілках дерев стояли дрібні свічки, які кидали темні тіні, які змінювали звичайні контури гілочок й листочків на страшніші форми. Багато людей зібралося на площі навпроти готелю. Всі у різних костюмах відомих героїв фільмів чи книг або у масках загадкових створінь. Я із захватом спостерігала за цим видовищем зі своєї спальні. Музику з площі було чутно навіть крізь зачинене вікно. Я всміхнулася сама до себе, зашторюючи штори.

Мої долоні пригладили ніжну тканину атласного плаття. Вже вкотре, до слова, завдяки тривожності, бо досі не вірилось, що одягла таке на себе. Я ще раз осмілилася подивитися у дзеркало.

Ніяк не вдавалось усвідомити до кінця, що дівчина у відображенні – це я. Ця зачіска з новим кольором волосся й макіяж вийшли просто неймовірними; підбори – саме ті, які люблю: з гострим носиком і стійким каблуком, але сукня... Вона прекрасна, але відкриває надто багато неулюблених ділянок. Низ сукні ще можна було терпіти, хоч та і мала незручні вирізи збоку на стегнах, через що знадобилося одягнути спеціальну високу білизну, а ось верх – повний мінус. Облягуючий топ на бретелях, який стискав все що треба й не треба одночасно: талія виглядала гарно, а ось груди й руки... Відкриті плечі – ситуація плачевна через товстенькі руки, а друге... Чесно, ніколи не розуміла дівчат, які мріють про великі цицьки, адже, камон, як носити ось такі відкриті речі спокійно, не відчуваючи себе дешевою повією? До того ж ніхто не задумується про те, яка це шалене навантаження для спини й наскільки об'ємним розмірам важко підібрати гарну білизну.

Я підтягнула верх ще раз, у надії хоч трохи прикрити свої форми, але це не допомогло. Ну зате точна копія Голлі Вуд, яку з мене й планували зробити дівчата. Образ для Хелловіну відпадний, але він краще б підійшов більш впевненій в собі дівчині, ніж мені. Моя впевненість дотепер лежить у глибокій ямі, з якої так просто не вилізти. Але цеглинка за цеглинкою... Принаймні десять штук таких і, гадаю, цього вже вистачить для хорошої самооцінки. Нехай буде так, що одна така цеглинка дорівнює одному виконаному завданню від Ві. Це означає, що одна штучка у мене вже на фундаменті. Чому не ризикнути забрати всі інші?