Одна пісня на двох

29

Ви гадаєте, що ми дійшли до консенсусу щодо машини?

Ні, ніфіга – кожен з нас поїхав на своїй.

Чесно кажучи, моє бажання їхати з ним кудись уже доходило до мінімальної межі, але, через силу, я таки послухала Майлза і поїхала за ним. Через декілька хвилин ми під'їхали до автомагістралі, яка вела до виїзду з міста. Якого милого?.. Поки Майлз стояв на розвилці, щоби в'їхати у ряд, я порівнялася з його машиною, опустивши скло, і махаючи, щоби він зробив те саме. Нутром чую, як він тяжко вдихнув, закочуючи очі, готуючись так до моїх витривалих запитань, але скло таки опустив, зустрічаючи мене зі своєю фірмовою лукавою посмішкою. На очах були одягнуті чорні окуляри, які не видавали його точного погляду, що ускладнювало мені задачу говорити впевнено:

- Ти що, вирішив мене завести до якогось лісу і вбити, щоби самому поїхати на конкурс? – крикнула так, щоби він почув, слідкуючи паралельно за ланцюгом машин.

Усмішка Майлза стала ще ширшою. Здається, я йому підкинула непогану ідею.

- Не сьогодні, мила. У нас перемир'я, забула? Ми у пошуках студії, – він поправив окуляри, переводячи погляд з мене на дорогу, викручуючи кермом. – Не проґав вільного місця, бо якщо відірвешся – шукати не буду.

Мила? Він що, щось поплутав?

Не встигла я відповісти, як він уже зник у натовпі з машин, залишаючи мене стояти одну. Чорта з два: я вирулила зразу за ним, натискаючи різко на газ і швидко перемикаючи передачі.

Як його автомат прирівняється до моєї механіки? Я швидко розігнала машину до ста двадцяти, акуратно обганяючи машини, наздоганяючи Майлза. У голові вже пронісся переможний гімн, але побачивши мене поруч, додав газу, випереджаючи мене.

- Це ж уже порушення, придурок! – крикнула я, ледь стримавшись, щоби не стукнути по керму.

Навіть тут він мене випередив. І як не злитися то?

Я вирішила бути мудрішою – не грати у перегони й не влаштовувати небезпечних ситуацій. Просто чемно їхати позаду, слідуючи за Майлзом, а він собі якщо хоче, то нехай жене.

Я таки догнала його біля повороту, коли він виїхав на з'їзд, і чкурнула зразу за машиною. Ми поїхали простенькою ґрунтовою дорогою поміж великих зацяцькованих будинків. Ну звісно... Як я могла не догадатися, що ми поїдемо до нього додому?