Одна пісня на двох

45

POV Rachel

Прийшовши до тями, я вийшла на балкон, щоби перевести дихання, й сіла на маленький диванчик біля стіни, закутавшись в махровий плед. Мене досі відчутно трусило і нудило, й через це тіло хотіло піддатись паніці, але я зі всіх крайніх сил старалась протистояти, вдихаючи морозно-холодне нічне повітря на повні груди.

Це повторилось: мені знову приснилась мама.

Я мов наяву побачила її лагідну усмішку, від якої по боках уже з'явились мімічні зморшки, але при цьому вони не забирали її краси. Втомлені, але щасливі, блискучі очі; заплетену, як до хвороби, густу пшеничну косу й теплі, ніжні руки, якими вона гладила мене по щічках, збираючи мої рясні сльози. За стільки років я знову відчула печаль і сум за батьками. Відчула, наскільки мені все-таки самотньо без них. Про це я й плакалась мамі, а вона обіймала міцніше, щойно бачила нову сльозинку на моїй щоці.

Глибокий вдих через рот і повільний видих через ніс, Рейч, давай.

Я зробила так, як порадила мені підсвідомість, поки знову не почала плакати або блювати. Хтось різко потягнув за дверну ручку і я голосно ахнула від переляку, хоча знала, хто це. Майлз виглянув з-за арки, заспокоюючи:

– Не бійся, це всього лиш я.

Я нічого не відповіла, відчувши себе ще більш паршиво. Понад усе я не хотіла, щоби про мій стан хтось випадково дізнався. Майлз Маллен очолював перше місце у списку під розумінням моїх «хтось». І вуаля!

Хлопець простягнув мені гарячу чашку чаю на блюдечку, через яку власне й залишив мене на самоті. Ще п'ять хвилин тому ми стояли у ванні разом: я старалась хоча б якось вмитись, а він стояв на сторожі, щоб я раптом не зомліла, настільки слабо себе почувала. Але й попри це, у глибині душі, я була вдячна Майлзу, бо якби не він... не знаю, що було б, опинившись у тій кімнаті я сам на сам зі своїми демонами. Раніше з поганих снів мене витягувала Ві, а тепер коли її нема, як не дивно, є Майлз. Зрештою, це краще, ніж ніхто. Набагато краще, ніж Гвенделін Бланш, чи хтось з учасників конкурсу.

Насправді я відвернулась від запропонованого чаю. Ще б пак, мене навіть від води зараз може вивернути. І хлопець не наполягав, проте все одно, на всяк випадок, поставив чашку на маленький столик збоку.

– Дарма відмовляєшся. Ромашковий чай має властивість полегшення болей у шлунку.

– А звідки у нас ромашка? – поцікавилась, коли до мене долинув смачний трав'яний запах.