Одна пісня на двох

25

- Ти запізнилася, – почула я низький тембр, при вході у студію.

Я мусила повернути голову, щоби зустрітися з Майлзом Малленом очима. Сидячи у самому кутку, він розлючено блиснув поглядом, навіть зупинившись гортати якийсь зошит, який тримав у руках.

- На шість хвилин всього лиш, – промовила, перевіривши свій наручний годинник. – Якісь проблеми?

- Ти не цінуєш мій час.

А ти мене.

- Ти також, – відповіла зразу я, підходячи до диванчиків, щоби залишити там речі. – Коли я сказала вчора, що не зможу прийти сьогодні на репетицію, ти зманіпулював мною.

- Це не було проявом маніпуляції. Це був факт, – холодним голосом, немов сталь, промовив Майлз, і піднявся з місця, наближаючись до мене.

Тільки не це! Я склала руки на грудях, і покрокувала до столу, неподалік дивану, щоби стати ніби «за ним». Прослідкувавши за цим, Майлз вигнув брову у німому запитанні. Це ще більше мене розізлило.

- Ти можеш не наближатися так близько? Мені й так некомфортно знаходитися в одному приміщенні поруч з тобою, а ти ще й вкорочуєш пристойну дистанцію між нами, – роздратовано пробубніла, насупившись.

Мені здалося, він був близький до того, щоб не засміятися. Про що він подумав у момент моєї репліки, що його так потішило? Але замість цього просто стиснув губи у лінію, різко відповідаючи:

- Ох, не лести собі. Ніби я дуже хочу бути поруч з тобою.

- Тоді, власне, чому ти досі тут?

Брови у Майлза нахмурилися ще більше від зайвих запитань, і я відвела погляд, не виводячи нас на ще більший конфлікт. Закотивши очі, я махнула рукою:

- Проїхали. Що ти хотів?

Зошити, які досі були у його руках, розклалися переді мною на столі. Хлопець розгорнув один, і я звернула увагу на тексти, написані його почерком. Досі таким же акуратним по моїй пам'яті.

- Відкриваю двері до потаємного – своїх текстів. Можна взяти деякі рядки з цього зошита для нашої пісні.

Нашої.

- А тут... – продовжив захоплено, поки я стояла, здивовано витріщаючись. – Ноти. Деяка мелодія, яка так і не стала повноцінною піснею. З ними також можна щось придумати...