Одна пісня на двох

36

– Ти не повіриш, яка дурниця тільки що зі мною сталася! – викрикнула я у трубку, тільки-но зачинивши за собою двері в номер.

– Я вся в увазі, – відповіла зразу Ві, але десь далеко, ніби поставила мене на гучномовець.

– Мене з Майлзом поселили в один номер. Жаба Гвенделін певно теж з нами житиме перший час.

Тепер через телефон почувся шум на фоні, ніби якийсь стос з паперами дуже сильно кинули на підлогу чи стіл, і вже секунду після цього почула гучніше:

– Дідько! Ти гониш!

Я закотила очі, невдоволено цокаючи язиком. Оглянула вітальню одним коротким поглядом та пішла на пошуки спальні.

– Хотілось би, але ні. Інші номери чудом зайняті на довгий час. Я що, потрапила у ромком із тропом «одне ліжко на двох»?

– Всі ми знаємо, чим закінчуються такі книги, – задоволено розтягнула вона, але потім вже звичним голосом додала: – Але з Майлзом...

– Нумо без роздумів про це, будь ласка, бо мене вже нудить.

Зупинившись перед великим двоспальним ліжком, я зупинилася, оцінюючи обстановку. Що ще треба у номері? Все, що тут є: ліжко, дві тумби та ще одне крісло коло вікна. Навпроти стоїть довгий комод для одягу і зразу за ним широке дзеркало з підсвіткою. Збоку ще одні двері. Я потягнула за їхню ручку й переконалася, що це ванна. Не надурили все-таки з окремими ванними кімнатами.

– Не розказуй! Попри все, він залишається найпривабливішим хлопцем у нашій Академії. Гарячий, як та праска, яку я поклала нагріватися, щоби попрасувати свою спідницю.

– Шоста ранку у Лондоні зараз, а ти прасуєш спідницю? – я легко перескочила на іншу тему, щоби зараз не обговорювати ступінь гарячості Маллена в деталях, адже Вів'єн любить таке.

– Мені поклали першу пару, тому так.

Я знову повернулася до кімнати, і кинувши рюкзак на землю, впала на ліжко, обличчям просто у подушку. Другу навіть не мала сил оглядати, залишуся у цій. Я промовила напівсонно:

– Поки ти будеш протирати дупою сидіння в авдиторії, я буду спати.

– Ну ти й коза, – я почула її тихий сміх і вже зрозуміла, що сумую за нею. – Гаразд, йди поспи, ти ж з дороги. Завтра тяжкий день.

– Угу. Реєстрація, знайомство з учасниками, сніданок і репетиція з Майлзом. Розклад, про який я «мріяла» все навчання. Був би, якби не останній пункт.