Дні летіли надто швидко, наближаючи найголовніший конкурс у моєму житті все ближче й ближче. Я присвячувала весь свій вільний час лише репетиціям і написанню пісні. З піснею діло йшло туго: я ніяк не могла дописати її через свої таргани у голові, тому Майлз запропонував свою допомогу із запасною, яку сам порадив підготувати раніше. Це здалось мені найбільш справедливим рішенням у командній роботі.
Дивно, правда? Ще місяць тому я б кричала про те, що встигну й сама все напишу, адже боялася б залишити на хлопцеві будь-яку відповідальність, але дізнавшись те, як той віддано служить улюбленій справі; побачивши на власні очі, які прекрасні у нього тексти; відзначивши, як він старається, щоби все було ідеально, я довірилась. Наразі ще не пошкодувала.
– Здається... Це саме те, що потрібно цьому конкурсу, – схвально промовив хлопець, читаючи мій остаточний варіант пісні у нашій студії.
Зі своєї скоцюрбленої пози на диванчику, я зразу вирівнялась тільки-но почувши його фразу.
– Тобі подобається?
– Звісно, – кивнув ще раз, запевнюючи мене, Майлз, і я подумки відсалютувала зі словом «єс». – І те, що ти використала мої рядки зі старих пісень... Мені приємно.
– У тебе гарні пісні, – призналась. – Я це не вперше тобі кажу.
Майлз відірвав свої очі від тексту, перевівши їх на мене. Пройшло декілька довгих секунд, перед тим, як він сказав:
– Раніше ти мені казала це п'ять років тому.
Я повільно видихнула, роздумуючи над наступними словами.
– Тому що тільки тоді ти просив мене сказати свою думку. Але той новий зошит з текстами, який ти дав на початку нашої співпраці... Я так і не сказала свого враження. Ти не просив про нього, але важко промовчати про те, що вони прекрасні.
Майлз занадто довго й пильно дивився на мене, мов сказала якусь дурість, що я встигла разів десять пошкодувати про свої слова, аж поки його обличчя не торкнулася легка, сором'язлива усмішка. Клянусь, навіть помітила, як легкий рум'янець з'являється на щоках. Побачивши цей його несподіваний стан, аж самій захотілося усміхнутись у відповідь, що я й зробила, не втримавшись.
– Дякую. Приємно чути це від тебе.
– Від мене? А що такого особливого в мені?
ВИ ЧИТАЄТЕ
Одна пісня на двох
RomanceНавчання у найкращій музичній академії не буває легким, але Рейчел щороку вдається бути у списку кращих. На носі прослуховування на найвідоміший конкурс талантів, де вона може гідно представити свою альма-матер, й заодно набути популярність для майб...
