Одна пісня на двох

8

Ми проїхали кількома вуличками міста, і повернули на свою вулицю, де розміщувалося декілька будиночків, у яких живуть суто студенти академії. У одному такому будинку могло розміщуватись від чотирьох до восьми студентів, залежно від розміру та кількості кімнат. У схожому жили я, Ві й ще три дівчинки. Одна з них цієї весни виїхала, бо випустилась, тому, здається, ми будемо мати нову сусідку цього року. Інші дві – Марія та Емма, залишаються з нами.

Я припаркувалася на стоянці поруч нашого дому й нарешті вийшла з машини, розминаючи ноги. Проїхати декілька годин з механічною коробкою, важко навіть для профі, а я почала їздити на цій крихітці зовсім недавно.

Покрутила головою, роблячи легенькі потягування, і водночас роздивляючись все навкруги, ніби вперше. Містечко вже зовсім не тихе, як це було у травні. Якраз поверталися старші курси – бакалаври, спеціалісти, викладачі. Щодо вступників, то вони починають навчання дещо пізніше, а з цього випливає, що й заселяються пізніше. Найкращі вечірки починаються саме у період їхнього знайомства зі студентством.

– Нарешті найкрасивіша дівчина Академії повернулася на свій трон! – викрикнула Ві, гримаючи дверима, від чого я аж підскочила. – І я це не тільки про себе, до речі.

– Ві! – крикнула я, дивлячись, чи нічого від її удару не погнулося.

Машина такими темпами довго не протягне.

Взявши рюкзак та сумку в руки, я з викликом глянула на Вів'єн. Та лише підняла руки у жесті «я нічого не робила», й відкрила багажник, сумно дивлячись на свій багаж.

Лондон зустрів нас теплою, сухою погодою, що дуже не притаманно йому, але я раділа, що можу ще декілька разів одягнути штани з футболкою. Мої теплі речі поки полежать у шафі. Я ледве-заледве допомогла витягнути подрузі валізи, як в один момент почувся вереск:

– Очам своїм не вірю, що знову бачу цих hermosas chicas (з ісп. гарних дівчат)!

Не встигла обернутися, як на мене ззаду накинулася сусідка, міцно обіймаючи. В очі залізло декілька прядок чорного волосся.

– Марі! Я теж рада тебе бачити, але пусти, бо задушиш! – прохрипіла, притримуючи дівчину на своїй спині.

Та одразу ж злізла, й обернула мене до себе, знову обіймаючи, але на цей раз легше. Як тільки ми відійшли одне від одного, Марія підлетіла до Ві, роблячи з нею те саме, що й зі мною, а я звернула увагу на...