Одна пісня на двох

48

Я дала волю сльозам лиш тоді, коли сіла у ліфт. Цілком можливо, що мій гарний макіяж уже почав розпливатись, але це було другорядною проблемою наразі. Єдиним моїм бажанням було лягти в ліжко й накритися важкою ковдрою, щоби відчути хоча б якийсь тиск, схожий до обіймів. Як мені не вистачає Ві поруч! Схилила голову об холодний метал, чекаючи, щоб двері нарешті зачинилися, й матюкнулася вголос, коли у кабінку встиг прошмигнути Майлз. Я відвернулася, показуючи, що не бажаю розмовляти, але він і попри це заговорив строгим голосом, але не таким, як з Домом раніше.

– Ти порушила угоду.

– Мені плювати.

– Це може обернутися для нас поганим іміджем.

– Мені плювати, – на автоматі повторила неправду, витираючи долонями мокрі щоки.

Ніби вловивши нотки сумніву у моєму голосі, Майлз продовжив допит:

– Та що з тобою таке?

– О, ні, нічого. Просто я знову наступаю на ті самі граблі. Втретє. І вони нічому мене не вчать – все одно збираю біля себе купу зрадників, приносячи у своє життя одне розчарування.

Уважно дослухавши моє накопичене, Майлз задумався. Я стиснула себе руками міцніше, щоби таким чином заспокоїтись.

– Я гадав, що ти знаєш, що у нього є дівчина. Вона прилетіла сьогодні, щоби підтримати його на конкурсі.

– Як... мило, – мій голос зійшов на болючий писк на крайньому слові.

Почуваю себе останньою гадиною. Сльози заново потекли з моїх очей. Хіба не так почувала себе Мерсі, яка ризикнула написати мені, дізнавшись про те, що стала коханкою мого колишнього? Скоріш за все, бо усвідомлення даного факту притягує відразу до самої себе.

Мене вкотре починає нудити. Як я втомилась...

– Ти говорила про те, що він тобі не подобається, – нагадав мені напарник, але я негативно помахала головою.

– Ні, я казала, що тебе це не стосується.

– А зараз, коли я побачив вас разом, – він говорив занадто погрозливо й серйозно. – Він тобі подобається?

Я вперше підняла очі у ліфті, щоби глянути на Майлза. Стиснувши губи міцно, він рівно стояв навпроти, спостерігаючи за моїми рухами. Його вилиці й різка лінія підборіддя були помітні сильніше, ніж зазвичай. Очі його від злості горіли вогнем, але він стримувався, як тільки міг, не піддаючись.