Одна пісня на двох

40

POV Rachel

– Нам потрібно поговорити.

Тільки після цих слів, я помітила присутність Майлза у моїй кімнаті. Я вже встигла переодягтися, змити макіяж, закрутити гульку з волосся і влягтись у ліжко, тому не дуже комфортно почувалася, коли він вирішив зайти, коли я у такому вигляді. Взявши в руки ковдру, прикрилася ще більше, перш ніж спитала:

– Про що?

– Про те, що сталося п'ять років тому між нами. Мені здається, що кожен із нас по-різному трактує ту ситуацію.

Мої очі прийняли форму п'яти центів. Ось чого-чого, але такого я точно не очікувала. Противний ком стиснув горло, не дававши сказати щось у відповідь.

– Рейчел, я не зможу працювати з тобою, коли між нами стіна, – сказав він відчайдушно. – Так, ми обіцяли одне одному, що будемо старатися спілкуватися нормально, але все, що зараз між нами – не є нормальним.

Я прикусила губу, дослухавши. Майлз мав рацію – ми стараємось, але нічого не виходить. Я все одно не можу забути минулого, мені досі боляче згадувати про це.

Поки я сиділа задумавшись, Майлз пригладив своє волосся, видихаючи, і майже благаючи, попрохав:

– Поїхали зі мною.

– Куди? – здивовано поблимала повіками.

– Ми ще ні разу не вийшли за територію готелю, бувши в такому величезному місті. Поїхали.

Раніше я б точно відмовилася від такої пропозиції, подумавши, що це повний абсурд, але бачачи відчай на обличчі партнера, змусило сказати важке:

– Гаразд. Дай мені десять хвилин, щоб зібратись.

Майлз здається полегшено вдихнув, а мені навпаки стало тяжко. Як тільки він вийшов за поріг, я встала з ліжка й пішла одягатися. О Боже, що мені говорити? Як тримати свої емоції під контролем, коли зачіпну минуле? Чи варто спершу вислухати його?

Хоча, кого я обманюю.. Я вже догадуюсь, що його монолог буде складатися з виправдовування. На таких чоловіків мені завжди щастило, і щастить досі. На щось інше вже й не надіюсь.

Мої руки доторкнулися до лиця.

– Ох, і чому я змила макіяж? – сама до себе проговорила, кривлячись в дзеркало.

Я заново наклала тон, причесала брови й підвела очі коричневим олівцем. Закінчивши з макіяжем, акуратно одягнула на себе чорний худі, базові джинси й бежеве пальто. Прийшов нарешті той час, коли повненькі ляшки можна приховати довгим верхом, ура.