Одна пісня на двох

52

POV Miles

Мобільний через мене вистукував один і той самий ритм на столі, бо я ніяк не наважувався надіслати повідомлення.

Сумніви виснажували, але переживання теж не давали спокою для того, щоби нормально виспатись.

Коли Рейч благополучно заснула, я залишив її у кімнаті, а сам вийшов на балкон подихати свіжим повітрям. Мене бентежив її стан перед недалеким виступом... І, що вже приховувати: взагалі. Боляче бачити те, як вона мучиться, боляче бачити те, як плаче. Якщо я знаю, що можу допомогти, то чому стою осторонь?

Після цієї думки, «літачок» біля повідомлення натиснувся автоматично:

«Ти ще спиш? Мені потрібна твоя порада».

Я глянув на пачку сигарет, яку поставив на столі. Зробити затяжку хочеться шалено, але й боюсь знову звикнути палити.

Пролунав дзвінок, означаючи те, що: або я її розбудив, або вона таки не спить. Я підняв слухавку:

– Привіт, я ж не розбудив тебе, сподіваюсь?

– Привіт, сину. Ні, ти ж знаєш, що я встаю рано. Але, чому ти так пізно не спиш? Що за порада?

Голос моєї мами звучав так, як і у моїх спогадав: завжди рівний, ласкавий і спокійний, що б не сталось.

– Побудеш на момент не моєю матір'ю, а психологом? Без ніякого жалю і таку решту.

Після півхвилинної мовчанки, вона заговорила більш професійно. Пропала звична мамина ласка у голосі:

– Гаразд. Про яку проблему ти хочеш сьогодні розповісти, Майлз Маллен?

Я втомлено потер очі, формулюючи свої дивні, різноманітні думки в одне ціле. Сто відсотків, як би я не старався схитрувати, вона догадається про кого йде мова. Але знання того, що вона ніколи не осудить, не згадає у чужих розмовах й не дорікне про цю проблему, додають впевненості розказати все:

– Я не знаю, як правильно поводитися з людиною, у якої розлад харчування. Я маю постійний страх сказати щось зайве чи якось невдало пожартувати, щоб цим не нашкодити ще більше. Чи можна взагалі допомогти таким особам?

На фоні клацнула її улюблена кулькова ручка, з якою вона завжди працювала, записуючи скарги клієнтів.

– А як проявляється цей розлад? При яких умовах?

– Здається, при стресі найбільший ризик того, що людина біжить до туалету, звільняти свій шлунок. Принаймні зараз так. Але раніше, як я зрозумів, це відбувалось і через комплекси, які їй привили. Коли вона... – я нервово видихнув, помітивши, що «спалився», але продовжив: – Коли вона переїдала чи їла щось тяжче – все це закінчувалося нудотою.