Одна пісня на двох

22

- Як ти? – було перше, що я почула, розплющивши очі.

Ві сиділа наді мною, злегка тільки плескаючи мене по щоці, щоби я змогла сфокусуватись, і тримала біля себе маленьку склянку з чимось.

- Давала тобі понюхати нашатирного спирту, бо ти втратила свідомість.

Я ледь вловлювала суть того, що вона мені говорила. Увімкнена лампа коло ліжка сліпила очі. Не відчувала тіло – воно здавалося мені ватою. Навіть руку було тяжко підняти.

- Тобі потрібно зняти штани, бо вони всі у крові. Ти поранила коліна, коли впала на скло.

Через силу я кинула, підіймаючи стегна, щоби Ві встала і зняла їх з мене. Закусила губу до болю, коли її руки сіпнули тканину, яка прилипла до крові, з колін.

- Ой, вибач, люба.

Далі джинси стягувалися повільніше завдяки великим зусиллям. Я кинула погляд на покривавлені коліна й зрозуміла, що оброблювати їх буде до всрачки боляче. Нудота знову підібралася вище, але не до крайності. Вата стояла неподалік. Ві взяла декілька шматків, і занурила у спирт.

- Буде пекти.

Пекти більше, ніж у душі́?

- Плювати. Роби, що знаєш, – промовила я, відкидаючись на подушки.

Вона недовірливо глянула на мене, але побачивши, що я приготувалася, наблизила ватку до рани. Я зарюмсала, скривившись.

- Твою ж...

- А я попереджала, – відповіла Ві, забравши ватку, щоб подути на рану. – Я пику йому розіб'ю. Та дівка доказала тобі, що він зрадив?

- Гірше. Ми зловили його «на гарячому» у готелі з іншою.

- Сучий син, я знайду для нього розправу.

- Ві, не...

- І не здумай мені повторювати своє «не треба». Я все одно цього так просто не залишу.

Знову мокра ватка торкнулася мого коліна. Я зашипіла вголос, на очах з'явилися сльози, які я зразу стряхнула. Тільки зараз я усвідомила, що лежу перед Ві в одних трусах і забльованій блузці. Як же мені стало соромно за свою зайву вагу... Особливо у зоні ляшок. Я різко піднялася, від чого подруга відсахнулася. Не звертаючи уваги на запаморочення, я забрала у неї ватку.

- Я сама, добре? І взагалі, я спершу піду в душ, а потім вже оброблю все.

- Впевнена, що зможеш піти у душ сама? – запитала невпевнено вона, притримуючи мене за руку.