Одна пісня на двох

14

POV Rachel

Ми з дівчатами сиділи на нашій маленькій терасі ввечері. Ця дія стала нашою маленькою традицією, сідати ось так кожен день або через, обговорюючи все на світі. Цього разу я взяла синтезатор й грала їм куплет зі своєї написаної пісні, підспівуючи. Як тільки заграли крайні акорди, я повільно підняла руки й ніяково усміхнулася, побоюючись їхньої реакції. Перша підняла руки Ві, аплодуючи, а потім за нею так зробили й дівчата. Я зашарілася ще більше.

Коли я співала пісні інших авторів – зовсім не переживала, але коли це твоя пісня...

- Рейчел, ставлю 100 фунтів на те, що саме ти поїдеш на конкурс, – промовила задоволено найкраща подруга, а Марі підтримала:

- Si (з ісп. так), Рейчел. Це надзвичайно.

У дискусію вступила й Емма:

- Скільки тобі знадобилося часу написати цю пісню?

- Три тижні, якщо не помиляюся, – відповіла я, піднімаючись з-за синтезатора.

Я сіла за стіл до сусідок, наливаючи собі ще чаю з маленького чайничка. Як на диво, на вулиці було досить тепло, щоби не накриватися пледом. Літня погода нас, на щастя, ще не покидає. Люблю теплий Лондон.

- А ти вже скинула їй запис зі студії? – запитала Вів'єн, досьорбуючи свій чай.

- Ще ні. Думаю, що вночі дороблю дещо, а зранку скину. Місис Ґрей просила не затримуватися з заявкою.

Коли ми з Ві зустрілися у студії, вона допомогла мені записати й обробити пісню, щоби відправити демоверсію викладачці. І якщо вона погодить – переслати комісії.

- А що там з нашою новою сусідкою? Нічого не відомо, коли заселять дівчину? І яку? – спитала Емма.

Марі тим часом накинула на себе плед. Вона, як дівчина, що виросла в доволі спекотній країні, дуже мерзла у Великобританії, і тому не затримувалася сидіти з нами довго.

Я знизила плечима, коли ми з Ві переглянулися.

- На цьому тижні мали б заселити. Але ще не знати, хто вона та звідки.

Марі закуталася повністю в плед і піднялася з чашкою в руках, кажучи:

- Тоді для нас це буде sorpresa (з ісп. сюрприз). Добре, я піду вже. Щось прохолодно. Buenas noches (з ісп. на добраніч).