Одна пісня на двох

5

– Я рада, що ти все-таки прийшов, – промовила, притискаючись ще міцніше, ніби боялася, що він зараз втече.

І не дарма.

– Я не надовго, котику. У мене ще є деякі справи, – сказав, ніби це зовсім нічого не означає, Девід.

Тільки-но він закінчив речення, я відсторонилася, суворо питаючи:

– Що? Які справи можуть бути так пізно?

– Ти знову починаєш?

– Ні, Девіде, не «починаю». Я, мабуть, продовжую, – ображено промовила, продовжуючи: – Ти тільки прийшов, і вже кажеш, що зараз підеш. Знову віддаляєшся від мене...

Я думала, що заплачу від образи, але стрималася. Невже мій хлопець дійсно не розуміє, у чому проблема? Чи йому просто байдуже? Останнє припущення лякало мене найбільше. Куди подівся той Девід, який душі в мені не чаїв три місяці тому? Чому зараз переді мною зовсім інша людина?

– Не віддаляюсь, я маю важливі справи. У мене вільний графік, якщо ти забула, і я сам вирішую, коли у мене є справи, чи ні, – строго відповів Девід, відступивши ще далі.

– Я їду через два дні до Лондона, якщо ти забув, – перекривила його я, але на це він тільки дужче рознервувався:

– Знаю, Рейч, і я тебе не тримаю!

У моєму серці з'явилася ще одна тріщина, послухавши його слова. Я проковтнула ком у горлі й, обернувшись, пішла геть, щоби більше не бачити його.

Це було, мабуть, найкоротше перемир'я у світі. Цікаво, ми змогли побити рекорд?

Вдихнула на повні груди глибоко декілька разів, коли вийшла на вулицю, щоби заспокоїтися. Шкіра стала гусячою, поки я стояла на терасі у цьому тоненькому платті. Погода вже сама натякала на те, що літо закінчується – готуйтеся до осінніх дощів, туманів, холоду й безкінечних шмарклів. Недовго мені довелося бути самій, адже Девід догнав мене й силою обернув до себе. Я розлючено підняла голову вгору, щоби виглядати вище за нього. Завдяки шпилькам так і було. Це додало більше впевненості. Девід ніби помітив, що він у програшній позиції, тому сказав:

– Я не те мав на увазі. Звісно, я хочу бачити тебе часто біля себе, але, Рейч... Якщо ти хочеш вчитися в іншому місті, то я не проти.

– Ти можеш переїхати зі мною до Лондона. Сам же кажеш, що у тебе вільний графік.

Ми з ним вже обговорювали це раніше, але безрезультатно. Спершу Девід казав, що обдумає це, але зараз його відповідь була категоричним «ні».