Одна пісня на двох

49

POV Miles

Цієї ночі мені снилася Рейчел Аддамс, і тому зранку довелося прийняти холодний душ.

Її образ на хелловінський вечір затуманив мій тверезий розум, даючи цим волю бурхливій фантазії безсоромно малювати в голові сцени, які відбулися б, якби нас не перервали ввечері. Ось вона добровільно потягнула лямку з правого плеча, дражнячи мене своїм хитрим поглядом, щоби я розгубився: слідкувати за її руками чи дивитися тільки в очі. Але я тим часом мав свій план: мої пальці зухвало рухалися її ногами все вище й вище, не залишаючи багато часу на роздуми та ігри. Ніжна тканина сукні підповзла вгору настільки, що можна було побачити мереживну смужку її білизни на стегні. Я стиснув губи від бажання вчепитися у неї зубами й спустити нижче.

Витримки залишалося небагато. Після розуміння цього мої губи легко торкнулися її коліна, залишаючи там вологий слід, і я підвівся, потягнувшись до крайньої перешкоди: лямки на лівому плечі. Її швидкий подих, моє нетерпляче клацання язиком, поки пальці натягували такий непотрібний у той момент шнурок, щоби змусити Рейч нахилитись до мене ближче і...

Такий непотрібний сигнал будильника.

Я несильно гримнув рукою по склу в душовій кабіні. Піддавшись слабкості, я програв – знову почав відчувати бісовий потяг, тягу, пристрасть.. називайте, як хочете. Коли тільки-но звикся з думкою, що в душі до мого останнього подиху пануватиме біль, відчай та ненависть при згадці одного дівочого імені... на зміну раптово й несподівано прийшло щось нове. Не зовсім схоже навіть на те, що відчувалось п'ять років тому. Це відчувалося, як щось сильніше. Глибше. Набагато міцніше. І тільки дурень міг не догадатися, що це за почуття.

Я допивав каву, уже одягнений і причепурений, коли Рейч вийшла зі своєї кімнати у вітальню. Нічого не залишилося від того розкутого образу Голлі Вуд, який та обрала вчора, роздмухуючи моє бажання, мов полум'я, але сьогоднішній вигляд був нічим не гірший. Я б навіть сказав «з родзинкою». Уже не було звичного світшота й джинсів на розміри три більше. Сьогодні на ній красувалася однотонна шовкова смарагдова сорочка, заправлена у строгі чорні брюки, які торкалися аж до підлоги, лиш деколи показуючи шпильку від лабутенів. Тільки раз мимовільно кинувши погляд у мою сторону, дівчина сказала ледь-ледь чутно: