Одна пісня на двох

50

POV Rachel

Якась рушійна сила керувала мною у той момент, коли я потягнулася до Майлза, захоплюючи його вуста своїми. Це було схоже на піщану бурю, тайфун або ж цунамі. Як щось без сумніву правильне й водночас надто хибне. Неначе довгоочікуваний подарунок, який нарешті отримав або мрія, яка збулася.

Майлз Маллен завжди був моєю таємною мрією.

Моя несподівана дія збила партнера. Я вперше помітила його повну розгубленість і вже вирішила відсторонитись, з соромом опускаючи очі та паралельно вибачаючись за такий порив, але Майлз стиснув мої пальці міцніше, не збираючись відпускати. Тепер поцілунок вів він, рвано й пристрасно прикушуючи губи, при цьому не залишаючи на них жодного живого місця. Моя рішучість нарешті звільнила його, дозволяючи робити те, на що б хлопець сам не наважився.

Час навколо зупинився, і ми занурились у світ, де були лише я і він: жодного конкурсу, жодної конкуренції й жодної ненависті. Цілунок тривав кілька секунд, а відчувався як вічність. Моє серце билося так швидко, що здавалося воно може вискочити із грудей.

«Бо я кохав тебе».

Я б закричала від емоцій, які пробуджували у мені ці слова, якби не була зайнята...

– Ненавидиш мене досі? – прошепотів він крізь поцілунок, змушуючи мене тремтіти від задоволення.

– Так, – відповіла, знущаючись, але не відірвалася від його вже закусаних губ.

– Я мав би зробити це раніше.

– Чорт візьми, так, мав би.

Це відчувалось у рази краще, ніж я уявляла. Мабуть, це саме те, чого я чекала весь цей час. Просто не признавалася у таких бажаннях навіть самій собі.

«Рейч, будь ласка, не роби цього – пошкодуєш», – як грім серед ясного неба звучала підсвідомість, але той цілунок... Феєричні відчуття перевершували навіть найгучніший крик.

Але нам довелось відсахнутися, коли з коридору пролунав гучний стукіт. І тільки тоді, коли я шоковано глянула на Майлза зрозуміла, що допустилася найбільшої у житті помилки.

Він кохав – не кохає. Тоді, чому я його цілую зараз? Чому мною взагалі заволоділо таке диявольське бажання?

Як тепер нам взагалі спілкуватися далі після того, що сталось?! Невже на нас чекає ще одна розмова?!