20

59 8 1
                                    

POV Rachel

Як почуває себе людина, коли дізнається, що їй зраджували? Ніколи не задумувалася й не знала про це... до сьогоднішнього дня.

Всередині була пустота. Не злість, не сум, не ненависть. Ні-чо-го, крім пустоти.

Я йшла темною вулицею, навіть не помічаючи, що йду по калюжах. Взуття промокло, волосся також, а я не зважала на це. Заклала руки у кишені, і йшла, не задумуючись ні про що. І не могла зрозуміти, що мене «гризе» більше: зрада хлопця чи майбутній виступ з Малленом.

Вібрація у телефоні не вщухала. Скоріш за все, дзвонила Вів'єн. Я попереджала, що буду до години часу вдома, а зараз пройшло вже, мабуть, три, і я досі не вийшла на зв'язок.

«Якщо я не візьму слухавку у найближчі десять хвилин, вона точно організує пошукову операцію» - подумала я у думках, і таки натиснула на «прийняти».

- Рейчел Елізабет Аддамс, я, мабуть, посивіла за цю годину, поки ти трубку не береш! – викрикнула вона мені, а потім спокійніше додала. – Де ти?

- Буду через десять хвилин приблизно, – хрипким голосом відповіла я. Ще не вистачало захворіти. – Почекай мене у моїй кімнаті, і, будь ласка, не кажи нічого дівчатам.

- Ти мене лякаєш, Рейч. Що трапилося?

- Розповім вдома.

Я вибила дзвінок, і прокашлялася. Зараз не час для застуди, потрібно багато працювати. Загорнулася у куртку, нарешті накидаючи на себе капюшон, і пришвидшила крок.

Дійшла до будинку за обіцяні десять хвилин рівно. Відчинила двері, поклала ключі на місце. Кросівки поклала коло батареї, щоби просушилися, а куртку взяла з собою у кімнату. Піднялася тихенько нагору, щоби не потривожити сусідок, які вже спали. Не встигнувши взятися за ручку, двері самі відчинилися і Ві пропустила мене всередину.

- Господи, що з тобою? Чому ти йшла у такий дощ? І маєш же капюшон... І навіть машину!

Я не відповіла нічого, шукаючи місце для мокрої куртки. Ві з тривожністю слідкувала за мною, чекаючи на хоча б одне пояснення від мене, а я й не знала з чого почати.

- Я у дуеті з Майлзом, – прохрипіла втомлено, закриваючи очі руками.

Подруга завмерла, тяжко вдихнувши.

- Ти таки погодилася виступати з ним.

- У мене не було вибору.

Одна пісня на двохWhere stories live. Discover now