Одна пісня на двох

4

– Ти тільки глянь, Ві! Мої стегна ледь залізли у цю сукню! – викрикнула я, показуючи свій помітний валик жиру на животі. Зранку він був зовсім манюсіньким, але після води й маленької канапки зранку... – Краще б цей жир йшов у груди, а не сюди. Було б корисніше.

– У тебе хоча б один такий шар. У мене, коли сяду, то аж три, – я побачила у дзеркалі, як подруга закотила очі. – Але, Рейч, навіть з цим ти виглядаєш шикарно. Дехто любить такі м'якенькі форми.

– Девід ще давніше казав, що мені варто їсти менше, – згадала я слова хлопця, скривившись.

Чи саме вони викликали у мене повторну відразу до їжі? Можливо. Але це не єдина причина. Через нерви я теж дуже часто не контролюю себе.

– Що?! – вигукнула подруга, відірвавшись від гортання нового журналу. – Ти мені нагадала ще один мінус, через який я вибираю жінок, а не чоловіків. Якщо хлопець бодай натякає на те, що тобі потрібно позбутися зайвої ваги, то правильніше буде позбутися самого хлопця і найти іншого.

– Він твій кузен, – нагадала я, розстібаючи замок на сукні.

– І що? Те, що він мій родич – не виправдання тому, що він придурок.

– Як скажеш.

– Візьми краще цю, – Ві кинула у мене чорну маленьку сукню на бретелях.

Я здивовано витріщилася на подругу.

– Вона занадто відкрита й обтягуюча. Я у попередній виглядала великою, а у цій...

– Навпаки вона обтягне все, що треба, особливо твою прекрасну дупку і груди. Тоді вже ніхто на твій живіт з маленькою складкою не зверне уваги, повір мені.

Подруга помахала руками на сукню, змушуючи мене задуматися. Це справді дуже гарна сукня, раніше одна з моїх улюблених, але зараз... Зараз я вже не такої форми, як була декілька років тому. Через стрес, який стався на фоні смерті батьків, я почала стрімко то набирати, то скидати вагу. Мені вдалося повернути худенькі ноги через два місяці завдяки інтенсивним тренуванням, частим голодуванням й гормонам, але втримати їх у такій формі не змогла довго, бо нервові ситуації продовжувались – переїдання ставались частіше. Відтоді, таких речей, схожих на цю сукню, я не наважуюсь одягати навіть при моєму хлопцеві, не те що при чужинцях... Зрештою, Девід і не відпустив б мене у такому вигляді в люди.