Смерть - Єдиний Фінал Для Лиходійки

Розділ 13

"Кнопки скидання не існує!"

Я відчувала, що ось-ось знепритомнію. Кнопки скидання не було, де б я не дивилася.

Тим часом кронпринц, піднявши меч, здавалося, збирався мене вбити.

— З-зачекайте! Зачекайте! — крикнула я в паніці.

Тоді вінценосний принц заговорив, похиливши голову.

— Здається, тепер у тебе є настрій говорити.

— Так! Я скажу! Я-я Вам скажу!

Я божевільно закивала головою. Піднятий раніше меч тепер знову був пристроєний до моєї шиї.

— Продовжуй.

— Н-ну......

Сказавши, що розповім йому, я перебувала у паніці, тому зараз, коли збиралась щось відповісти, мій розум був порожнім.

Типу, що мені взагалі казати. Я не можу розкрити те, що слідувала за ним, бо мала намір померти, і тепер я не маю вмирати, оскільки дізналась, що кнопки скидання не існує.

"Можливо варто ввімкнути вибір?"

Однак не було гарантії, що я зможу жити, навіть якщо його ввімкну.

Насправді я виживала досі якраз тому, що вибір був вимкнений.

— Я чую, як твій мозок крутиться у спробах щось придумати.

Саме тоді вінценосний принц холодно всміхнувся, не дочекавшись жодної хвилини, коли я скажено намагалася щось придумати.

— Мені дуже цікаво, що ти скажеш.

Над його маківкою небезпечно сяяв показник прихильності.

— Це має бути обґрунтоване виправдання, принцесо.

— ......

— Я дуже не люблю, коли хтось мені заважає, — пробурмотів він, притискаючи меч до моєї шкіри трохи сильніше. Тепла кров текла по моїй шиї.

Страх смерті і болю.

Саме вони взяли мій мозок під контроль.

— ......В-Ви мені подобаєтеся!

Тому, нічого більше не думаючи, я виплюнула слова, які навіть мені здалися дурними.

— ......Що?

Його багряні очі розширилися. Я міцно заплющила очі і викрикнула. Мій рот уже вийшов з-під контролю.

— В-Ви мені подобалися увесь цей час!

— ......

— Я думала, що можу втішити Вас після попереднього інциденту, тому що думала, Ви будете засмучені через нього......