Смерть - Єдиний Фінал Для Лиходійки

Розділ 46

— Л-леді!

Марк був спантеличений і голосно покликав мене. Але, не отримавши відповіді, він заговорив до Екліса.

— ......Щ-що ти робиш, Еклісе!

Можливо, він почувався незвично, підходячи до мене, тому озирнувся навколо, просячи допомоги.

Вищий за званням лицар знову виступив вперед. Цього разу долучилися й інші.

— Еклісе, зупинись. Це наказ!

— Так! Я-я лише трохи погарячився. Я вибачуся......

Кґхк—

Але Марк вже не міг говорити. Це тому, що Екліс, який схопив його за потилицю, швидко потягнув його до мене.

— Кк-ккк-ккк!

Екліс почав душити Марка так, що його очі почали закочуватись. Очі Марка широко розплющилися.

— Еклісе! Що ти робиш? Припини це негайно!

Лицарі в жахливому подиві окликували його, проте Екліс залишався непохитним.

Незважаючи на те, що вони бачили, як раб душить свого колегу, ніхто з них не кинувся вперед.

— О ні......

Тим часом язик Марка витягнувся з рота. По підборіддю потекла слина. Брудна рідина просочила руку, що душила його, але Екліс не зрушив з місця.

— Леді! Ви не можете цього робити!

Лицарі, що дивилися на свого задиханого товариша, зрештою благали мене зупинитись.

— Нам шкода. Я обов'язково доповім про це командиру, і всі ми погодимось отримати розумне покарання.

— ......

— Вельмишановна принцесо, у лицарях Екарт вбивства суворо заборонені!

Я поколупалась у вусі, наче дивуючись, де ж собака гавкає. Я навчилась цього вчора від Рейнольда.

— Леді!

Коли очі Марка нарешті закотились.

— Зупинись.

Я підняла руку і наказала йому зупинитися. Екліс, який, здавалося, був зайнятий тим, аби його задушити, негайно розвів руки, наче чекав мого одного слова.

Плюх—

— Кху, кґх! Кха, ха......ха......

Чоловік, впавши на землю, схопився за шию і сильно закашлявся.