Смерть - Єдиний Фінал Для Лиходійки

Розділ 116

"Він висунув звинувачення?"

Незрозуміле почуття охопило мене. Я ніяк не могла зрозуміти, що Деррік думав з тієї миті, як спитав мене про покарання для лицарів.

— Що з ними станеться, якщо їх буде визнано винними?

— Їх посадять.

— По-посадять? — повторила я.

— Так. Це, або їх змусять заплатити великий штраф. Але я сумніваюсь, що вони можуть собі таке дозволити.

Я подумала, що таке покарання занадто жорстоке лише для кількох обмовок, але негайно зупинилася. Деррік зробив це не обговорюючи зі мною, тож я не мала причини почуватися так погано.

— О, і, леді? — продовжив пошіпки дворецький. — Я знайшов декого, хто міг би навчити Екліса.

Мій настрій негайно піднявся.

— Справді? Хто це?

— Сер Спен, колишній віце-капітан імперських лицарів. Він пішов у відставку минулого року. Він, вочевидь, вчив дітей як читати та володіти мечем у простолюдинському селищі на околицях столиці.

Його опис змусив мене задуматись, що ця людина могла би бути мені чудовою поміччю. Дворецький посилив цю ідею, додавши:

— Коли він ще служив лицарем, ходили чутки про його надзвичайні навички.

Я вагалась. Я хотіла відкласти час, коли Екліс опанує меч, до того моменту, коли втечу, якщо це було можливо, оскільки на звичайній складності він ховав свої здібності та врешті-решт зрадив Пенелопу.

"Ну, гадаю, що речі змінилися достатньо, тож це не матиме значення."

Я відкинула погане передчуття, що важким тягарем лежало у моїх грудях. Оскільки я знайшла для нього вчителя, його прихильність, вірогідніше, не впаде раптово. Вона взагалі мала піднятися. Крім того, навіть якщо він був генієм з мечем, він не зможе раптом опанувати його за місяць.

— Я планую взяти його до сера Спена у найближчому майбутньому. Я домовився за те, аби до задніх воріт потайки привезли віз.

— У такому випадку клич Екліса зараз. Я приготуюся та приєднаюсь до вас.

— Приєднаєтесь? — здивовано спитав дворецький.

— Так. Це його перший день, я маю його проводити, — відповіла з кивком я, посміхаючись.