Розділ 121

61 7 3
                                    

— Де ми взагалі? — спитала я, оглядаючись навколо та намагаючись отямитися після спалаху світла. Лише якусь мить тому я стояла у чистій алеї столиці, а тепер могла бачити маяк та вітрильники. Це було повне божевілля.

— Це Тратан. Портове місто, — Вінтер був достатньо люб'язним, аби відповісти моєму зневірливому бурмотінню.

— Портове місто? Тож ми не біля столиці?

— Наразі ми на східному кордоні імперії.

Не в змозі усвідомити я спитала:

— Нащо нам йти аж сюди?

— Ми звертаємо більше уваги на цей регіон, оскільки саме тут найбільше постраждалих через війну.

"Чому ти робиш це зі мною, а не з головною героїнею, чорт його забирай?"

Я майже промовила слова, що так сильно бажали вирватися з моїх губ.

— Ох...... Зрозуміло.

Жодне з цього не було провиною Вінтера. Ми лише танцювали під волю гри. Намагаючись втішити себе цією думкою, я послідувала за чаклуном. Ми йшли вздовж берега у бік поселення, що виднілося вдалині.

Ми наближалися з кожною хвилиною, і лише з одного погляду я могла бачити, що все навколо було знищене. Будівлі та дороги були порожні, і хоча хто завгодно, хто заробляв на риболовлі, у цей час мав би бути зайнятий та наповнювати вулиці, селище здавалося повністю покинутим.

Різниця між цим місцем і розкішними будівлями та вулицями столиці була разючою. Це була страшна та жахаюча сторона імперії у війні, про яку я не знала.

"Певно, навіть могутня та багата імперія, як ця, не може вийти з війни неушкодженою."

Що вразило мене найбільше, так це те, наскільки реалістичним здавалося життя у цьому поселенні. На звичайній складності ми бачили лише життя мрії, яким довелося жити головній героїні у столиці після того, як вона врятувалася від свого нещасного минулого. Такі деталі були повністю опущені. Чому навіть тло високої складності було таким похмурим?

"Уґх......"

Подавляючи зітхання, я оглянула своє оточення.

— Ви та дворянка, що допомогла нам дістати реліквію тоді, так? — прошепотів хлопчик у масці лева, що до цього мовчки йшов поряд.

Мої очі у подиві розширилися. Обережно глянувши в бік Вінтера, я понизила голос, кажучи:

Смерть - Єдиний Фінал Для ЛиходійкиWhere stories live. Discover now