Смерть - Єдиний Фінал Для Лиходійки

Розділ 99

***

Поки я кілька днів користувалася нагодою валятися у своїй кімнаті, слуги управилися з тушами, які я залишила під наглядом дворецького. Деякі зі шкур після успішного дублення були відправлені дизайнеру, що спеціалізувався в одязі для чоловіків, аби зробити подарунок для Екліса.

Однак, на пошиття одягу йде досить багато часу, тож я мала спочатку дати йому те, що могло бути виготовлене швидше.

Коли дворецький передав мені розкішний футляр, я негайно зібралася виходити з маєтку.

"Якщо я правильно пам'ятаю, його прихильність має бути на 67%."

Я поспішала перевірити прихильність Екліса, що різко зросла, поки мене не було. Я вже завершила всі приготування і була готова вийти, коли помітила, що погода була не дуже гарною.

— Невже Вам справді потрібно виходити гуляти в таку погоду, пані?

Емілі подивилася у вікно та зі стурбованим поглядом подала парасольку. Попри світанок небо було настільки затягнуте темними хмарами, що здавалося, наче вже настав вечір.

Шшшшш—

Я могла чути вітер, що просочувався крізь тріщинки віконної рами.

"Може мені піти наступного разу?"

Дивлячись у вікно разом з Емілі, я трохи завагалася.

Однак я не бачила Екліса майже два тижні після мисливського змагання під приводом того, що його подарунок ще не був готовий.

Якщо над ним за цей час знову знущалися і його прихильність впала......

"Ні! Я дам йому подарунок і швидко повернуся, поки не пішов дощ!"

Я поквапилась взяти парасольку і пішла з кімнати.

— Я скоро повернуся.

Проте, незважаючи на мою швидку ходу, щойно я вийшла на лісову стежку до тренувального поля, почалася злива. Я поспіхом розкрила парасолю і зі стурбованим обличчям глянула на бурхливі хмари.

— Ха...... Виглядає не дуже добре.

Однак я вже пройшла так далеко, було би марно зараз повертати назад. Я вирішила пришвидшитись. Я вже спитала дворецького, коли у лицарів перерва у тренуванні. Вони відпочивали лише вранці, тому, оскільки цей час швидко наближався, я мала поспішати.