Смерть - Єдиний Фінал Для Лиходійки

Розділ 95

Спальня кронпринца була втричі більшою за мою і, відповідно до його особистості, похмурою. В ній не було нічого, крім ліжка та столу. У порожній кімнаті тхнуло гіркими ліками, і я на секунду завагалася у дверному отворі, перш ніж зайти до великої кімнати, насупившись від жахливого запаху, пристосовуючись до нього.

Біля ліжка стояв стілець, скоріш за все поставлений лікарем, що тільки-но відійшов.

Проте я не сідала, оскільки мала намір негайно піти. Я підійшла до ліжка, зупиняючись поряд, і витріщилися на кронпринца, незважаючи на невихованість цієї дії.

Його розкішне світле волосся розсипалося по білій подушці під його головою.

[Прихильність 42%]

Каллісто з щільно заплющеними очима лежав так нерухомо, що я ніби дивилася на картину.

"Я наче дивлюся на ілюстрацію з гри."

Кронпринц міг говорити найжахливіші речі, коли відкривав рота, але бачити, як він мовчки лежить у ліжку відчувалося...... дуже дивним.

"І все ж, йому ніби краще."

Вчора він був такий блідий, що його шкіру не можна було відрізнити від воску. Однак, тепер він виглядав краще, незважаючи на те, що пройшов лише день. А його дихання було більш стабільним.

Не існувало відомого антидоту від отрути, що текла венами кронпринца.

Єдиним рішенням було сподіватися на краще і вірити у здатність зцілення його тіла та природний опір до отрут, який в нього був. Я чула, що завдяки його броні поранення були неглибокими.

Його поточний стан був доказом того, наскільки жахливими могли бути кілька крапель отрути у руках політичних ворогів.

— Гей, ти...... — тихо покликала кронпринца я, як це зазвичай робила останнім часом.

Я повільно простягнула руку, тримаючи свою долоню над його носом.

Шшшшк, шшшк—

Його слабкий подих лоскотав мої пальці.

— З тобою ж...... все буде гаразд, так?

Хоча я знала, що мейл ліди не могли померти в грі, я часто відчувала, як підкрадається жахлива тривога. Іноді я згадувала жорстокі події гри, що ставалися дотепер, і волосся ставало дибки.

Саме тому я, мабуть, щодня приходила сюди, аби перевірити, що він насправді все ще дихав. Бо почувала провину, будучи впевненою, що була причиною його стану.