Смерть - Єдиний Фінал Для Лиходійки

Розділ 19

Я чула, що найкраще всього насолоджуватися фестивалем, коли вже темно, і здавалося, що так саме і було, оскільки вулиці вже були переповнені людьми.

Жваву вулицю прикрасили екстравагантними ліхтарями та різноманітними стендами з їжею, іграми тощо.

Я бачила багато подібних фестивалів, перш ніж потрапити до цього світу, тож швидко пройшла повз усе, не звертаючи уваги.

— Гей. Ти впевнена, що прийшла насолодитися фестивалем? — запитав Рейнольд, знаходячи мою поведінку дивною порівняно з тим, що б зробила Пенелопа.

Я глянула на нього, перш ніж байдуже відповісти йому.

— Я насолоджуюсь.

— Ти навіть не просиш нічого для себе купити. Зазвичай ти божеволієш, коли бачиш аксесуари, — прокоментував він, вказуючи на стенди, де продавались різноманітні речі для дівчат.

"Ти справді думав, що я прийшла сюди просто повеселитися з тобою на фестивалі?"

Якусь мить я дивилась на нього, а потім безмовно повернулася.

Чесно кажучи, нічого не траплялося на очі, ні сам фестиваль, ні ще щось.

Я була надто розгубленою, бо не знала, з чого почати пошуки Екліса.

— Гей, піди сюди на хвилинку.

— Га, а!

Саме тоді Рейнольд схопив мене за руку і потягнув кудись.

Деррік безмовно слідував за нами обома.

— Подивись. Тут продають доволі гарні речі.

Місце, куди мене привів Рейнольд, було стендом, де продавалися коштовності.

— О, ласкаво просимо! Подивіться, шановні клієнти! Багато нового надійшло сьогодні зі сходу.

Я дивилася на чоловіка порожнім поглядом, бо не розуміла, що я зараз роблю. Через це Рейнольд розчаровано крикнув на мене.

— Айй, він же сказав тобі подивитись! Так подивись вже!

Через його слова я поглянула на коштовності. Вони були дуже унікальні, і, здавалося, такі можна було побачити лише під час фестивалю.

Однак я не відчувала бажання купувати щось із цього. Скринька Пенелопи вже була переповнена аксесуарами.

Я дуже швидко втратила до них інтерес. Але.

— Це виглядає непогано.