Смерть - Єдиний Фінал Для Лиходійки

Розділ 42

Дехто із рожевим волоссям просто відчинив двері й зустрівся зі мною очима.

— Ти чого тут?

Дізнавшись, що це я, Рейнольд перестав намагатись бути ввічливим і насупився.

"А ти думаєш що я тебе рада бачити?"

Я глянула поверх його голови і спокійно відповіла.

— Я тут, тому що дворецький провів мене.

— Я не про це.

Рейнольд оглянув мене згори донизу, потім розсміявся.

— Тобі ж не можна на третій поверх?

"О, Боже мій! А через кого це?"

— З сьогоднішнього дня можна. Батько дав мені дозвіл, — з нізвідки огризнулася я зі стриманою посмішкою.

— О! Тож он чому він раптом запитав мене про горище, яким я не користуюся......

— То чому ти тут?

— Мені не заборонено, як якійсь ідіотці.

З цією саркастичною ремаркою він увійшов всередину. Мій погляд спохмурнів, дивлячись на це. Я не хотіла, щоб мене наодинці турбував небажаний та непроханий гість. Я була роздратована до смерті.

— Я прийшла першою.

Я кажу тобі триматись подалі від мого місця. Але він не той, хто буде слухати.

— Хто взагалі про це щось говорив?

Рейнольд спокійно зайшов на горище і ліг на м'який диван. І витріщився на мене млявими, опущеними очима.

— Ти сидиш на землі. Ідеальне для тебе місце.

— Чому ти хочеш бути тут, а не у своїй кімнаті?

— Просто тому що, і як другий господар цього дому маю на це право.

"Та бляха, просто—"

Кулак затремтів. Я хотіла наробити синців на обличчі підлого хлопця, але відчайдушно стримувалася.

"10% прихильності, 10% прихильності......"

Я отримала лише 10%. У даній ситуації я могла лише продовжувати стримуватись.

Намагаючись ігнорувати Рейнольда, я знову зосередилась на виді за вікном. Але він не залишив мене у спокої.

— Що ти збираєшся робити, сидячи там, як камінь?

— Я просто подивлюся на феєрверк і негайно піду, тому не хвилюйся.