Смерть - Єдиний Фінал Для Лиходійки

Розділ 9

Емілі, що так сильно тремтіла, виглядала так, ніби впаде щохвилини.

Однак вона почала перебирати зав'язане у хвіст волосся.

Незабаром у її руці я побачила гігантську голку, яку вона дістала зі свого волосся.

"Ой, як добре прихована, правда?"

Звичайно, Пенелопа завжди була жертвою. І розробники це завжди підкреслювали.

Вона б хотіла накричати на покоївку, яка завжди знущалася над нею, але не могла, тому що у неї не було доказів.

— О-ось......

Емілі тремтячими руками подала мені голку.

Я дивилася вниз на річ, яка до цього безперервно ранила Пенелопу. Це був звичайний шматок металу, який навіть не був таким вже й великим.

Але вчора я зрозуміла, наскільки боляче може колоти ця тонка і маленька голка.

"Як це було боляче для неї."

Ніхто б не помітив, навіть якби руки були вкриті кривавими шрамами і мліли через біль, який вона відчувала щоранку, коли прокидалася.

— Підніми голову, — зціпивши зуби, наказала я.

Емілі нерішуче підвела голову.

У її тремтячих очах можна було помітити розпач, оскільки вона, ймовірно, думала про те, що їй доведеться зараз пережити від жорстокої принцеси.

— Дивись уважно, Емілі.

Я простягнула руку без голки перед Емілі.

Це була тендітна молочно-біла рука без шрамів. Вона був перевернута так, що тильна сторона долоні була спрямована до стелі.

Потім я без вагань вставила у неї голку, яку простягнула мені Емілі.

— Ак! Пані!

Це мене глибоко вкололи голкою, але Емілі закричала так, наче замість мене ткнули її.

Тоді я вирвала голку, що наполовину була встромлена в моїй руці.

"Агх."

З проколу почали текти краплі крові.

Я готувалася до цього, але це було настільки боляче, що у мене на очах вийшли сльози.

Але я не показала цього, коли знову встромила голку в руку, поряд із тим місцем, куди тицьнула себе хвилину тому.

— Ах!

Цього разу я не витримала болю і випустила звук.

— Л-леді!