Смерть - Єдиний Фінал Для Лиходійки

Розділ 80

Почувши кінець історії, я була приголомшена.

"Що мало статися з ним до цього, що він у такому віці зміг просто відрізати ведмедю голову?"

Нашу мирну розмову наче перервав сильний шторм. Кронпринц зрозумів причину мого мовчання і розсміявся глузливо.

— Однак сміливість принцеси це щось, чи не так? Я лише скористався ситуацією, наданою мені, а ти насправді поборола ведмедя, — сказав він, повернувшись до своєї звичайної поведінки.

Я дивилась, як жахлива посмішка простягалась обличчям принца, і розмірковувала, що, можливо, він знущався не з мене, а з себе в дитинстві.

— Ти набагато краще вправляєшся з арбалетом, ніж я думав.

— ......

— Навіть найвправніші мисливці не поводилися б так спокійно, як ти, якби раптом зустріли ведмедя. Якщо б ти намагалася втекти, ведмідь міг легко наздогнати тебе і розірвати на шматки. Тож відкинь свої марні хвилювання та пишайся своїми інстинктами і рефлексами.

Я не очікувала, що він буде мене втішати. Я дивилася на Каллісто широко розплющеними очима і відчувала, як починаю заспокоюватися, слухаючи його грубі й недбалі слова. Можливо тому, що він пережив щось подібне.

Було доволі іронічним те, що саме кронпринц, з усіх людей, намагався мене заспокоїти.

— ......Дякую за комплімент, — сказала я ніяково після миті мовчання. — Як на мене, Ви теж були дуже сміливим, навіть у дитинстві.

Мені більше не було чого відповісти на історію, розказану принцом. Хоч я і жаліла його, це відчуття було швидкоплинним. Я змінила свою думку, щойно він сказав, що відрізав ведмедю голову та виграв змагання.

"Цей козел уже відтоді мав задатки мерзотника."

Незважаючи на те, що я похвалила його, обличчя кронпринца спохмурніло, наче він був незадоволений.

— Це все?

— Що? Що Ви маєте на увазі? — здивовано спитала я.

Він ще більше насупився.

— Це все, що ти можеш сказати про мою історію?

— Так. Це все.

— Хіба принцеса не має жодних почуттів?

— ......Вибачте? — промовила я, здивована раптовою особистою образою.