Смерть - Єдиний Фінал Для Лиходійки

Розділ 43

Рейнольд з нудьги поколупався у вусі.

— Тебе взяли на заміну Івонні. Я думав, ти добре вмієш імітувати.

Я молилася всім серцем.

— Але все, що ми отримали це чутки про шимпанзе з арбалетом, хлопця-раба, про якого нічого не знаємо, і твою жахливу репутацію......

"Ви постійно ігнорували мене, то чого очікували?"

— Я не знаю, як довго ти збираєшся ходити цим маєтком.

З обличчям Рейнольда перетиналося чиєсь інше, скривлене й повне глузування.

[— Чому я маю повертатись додому й бачити, як навколо ходить якась жебрачка?]

У моїх вухах пролунав голос, настільки справжній, наче я могла його чути наживо. Я ніколи не казала, що теж не хочу їх знову бачити. Я боялася, що мене виженуть.

— ......Заміна?

Але чому це змусило мене згадати те, що сталося у минулому?

— Чи ти коли-небудь ставився до мене як до заміни?

Мій рот замолов сам по собі, ніби "шимпанзе з арбалетом" став моїм перемикачем. Рейнольд, який навіть не слухав, прогарчав прямо на моє запитання.

— А як? Ми підібрали тебе і зробили принцесою. Як я маю до тебе ставитися? Може як до королеви?

— Так. Хоча б раз, стався до мене так.

— ......Що?

— Хтозна, може я навіть дам тобі копію твоєї зниклої сестри, якщо буду в настрої.

Я зціпила зуби і саркастично засміялася зі скривленим обличчям. З іншого боку, куточки саркастичної посмішки Рейнольда повільно опускалися.

Я відчувала, як температура в кімнаті з кожною хвилиною стає нижче. Якщо нещодавно це була лише сварка, то зараз Рейнольд був достатньо розлюченим, аби розірвати мене на шматки й убити одразу.

— Гей......

Він покликав мене тихим голосом. І......

"Прихильність -2%"

Сталося те, про що я хвилювалась.

— Слідкуй за тим що кажеш, не будь такою грубою. Як ти смієш.

— Чому? Краще вже висловитись, якщо ми про це говоримо.

— Ти.

— Думаєш, ти єдиний, хто мене ненавидить, так?

Перед моїми очима постала дванадцятирічна Пенелопа. Я знала, що не маю більше цього робити, але не могла зупинитися.