Смерть - Єдиний Фінал Для Лиходійки

Розділ 84

Із широко розплющеними очима я витріщилася на його лютий вираз обличчя.

— Я...... відрізаю своє волосся?

— Навіщо ти стрижеш волосся ножем? Це небезпечно.

— Мені потрібен пензлик.

— Пензлик?

Мене вже починало дратувати те, що він ставив під сумнів все, що я роблю.

— Я сказала, що подбаю про це, тож почекайте трохи, Ваша Високосте, — втомлено відповіла я, вирвавши своє зап'ястя з його руки. — Я зайнята, тому не заважайте мені і чекайте.

— ......Як грубо. Ти натякаєш, що кронпринц імперії тебе дратує?

Я вказала пальцем, де йому треба стояти, і він, хоча й незадоволений, зробив так, як йому казали.

Я прибрала кинджал і взяла в руку пасмо довго відстриженого волосся, яке відрізала. Темно-рожеве волосся пишно завивалося.

"Було б краще, якби моє волосся було прямим......"

Я з жалем глянула на світле волосся кронпринца, але, якщо я не хотіла померти, то мала змиритися з тим, що мала.

Я знову підійшла до скелета й обережно змахнула кістку пальця лівої руки. Видалення сторонніх речовин з об'єкту, який бажаєш викапати, було першим кроком.

Моє волосся було занадто м'яким, аби стерти весь бруд, що там накопичився, але це все одно було краще, ніж нічого.

Через деякий час більшість бруду, який я могла бачити, зникла, хоча робота була далеко від ідеалу. Проте я не могла одразу дістати сувій. Завдяки гниттю тіла та вологому повітрю печери частинки паперу злиплися з кісткою.

"......Що мені тепер робити?"

Існувала висока ймовірність того, що папір розірветься, якщо сувій спробувати витягнути силою.

Перш за все, мені якось потрібно було позбутися вологи.

Оскільки паперові артефакти було дуже легко пошкодити, з ними потрібно було поводитися з надзвичайною обережністю.

Зазвичай спочатку їх передбачалося перемістити в асептичну камеру, забальзамувати і дати висохнути, але я не мала можливості це зробити.

Думаючи про те, як позбутися вологи, я озирнулася навколо і побачила погашений смолоскип, що викинув кронпринц.