Смерть - Єдиний Фінал Для Лиходійки

Розділ 29

"Щ-що в біса!"

Я здивовано розплющила очі.

Але не могла не заплющити знову, бо їх різав сильний вітер.

Вшшш—!

Волосся здійнялося у повітрі та перешкодило моєму полю зору.

— Еее!

Хоча це тривало лише мить.

Сильний вітер, який подув так раптово, так само раптово й припинився.

У кімнаті знову зацарював спокій, ніхто б не повірив в те, що тільки-но сталося. Я повільно підвела голову.

— Що взагалі......

— Кю?

У той момент почувся дивний звук. Приголомшена, я перевела погляд туди, звідки він долинав.

На моїй сукні, у яку я була вдягнена. Білий пухнастик......

— Кю!

Ні, кролик.

— Це, що......

Я не могла вимовити ні слова в цій неймовірній ситуації. Подув сильний вітер, а потім у моїй кімнаті з'явився кролик.

Я протерла очі, щоб перевірити, чи мені мариться, але все одно бачила перед собою біле кроленя.

— Кю, кю!

Кролик нахилив голову, дивлячись на людину перед собою.

Тоді він стрибнув до мене.

Білий пухнастик миттєво опинився на моїх ногах.

— Ха. Звідки ти з'явився? Це другий поверх......

— Кю?

— Неможливо щоб тебе вітром принесло.

Кролик кліпав своїми червоними очима і знову нахиляв голову, наче не розумів жодного мого слова.

— Добре. Якби ти справді розумів мої слова, був би жах більший за це.

Тільки тоді. Кролик, який певний час дивився на мене, відкрив рота.

З нього було видно два милі передні зуби. Але водночас.

— Завдання виконано.

З рота милого кролика пролунав голос дорослого чоловіка.

— Ак!

Я завмерла на секунду, а потім скрикнула і відступила.

Через це кролика, що був на моїй нозі, відкинуло на підлогу.

На мить я подумала, що зробила неправильно, але, на щастя, кролик ідеально приземлився на килим.