Смерть - Єдиний Фінал Для Лиходійки

Розділ 76

Танґ, та-анґ! Танґ! Танґ—!

Я стріляла з арбалета без упину, поки мене прикривав кронпринц. Наймані вбивці були швидкими, чим і відрізнялися від великих, повільних монстрів, з якими я боролась раніше. Однак завдяки системі, що контролювала мене, кожен мій постріл був бездоганним.

Я зарядила арбалет двадцятьома кульками — і кожна потрапляла прямо в ціль. Їх залишалося чотири.

(16/20)

Та-анґ—!

— Принцесо, скільки їх залишилося? — несподівано спитав кронпринц.

Щойно зробивши ще один правильний постріл, я коротко вдихнула.

— Гадаю, ще десь три...... А що?

— Ми досягли глухого кута.

— Хіііііііііііііііііііііііі!

У цю мить кінь, що до цього безупинно біг, раптом зупинився. Коли я озирнулася, то зрозуміла, що ми досягли прірви, тому у коня не було можливості розвернутися назад.

— Їм все одно буде важко стріляти з лука на близькій відстані, нам краще спуститися і зайняти позицію, — пробурмотів кронпринц, підхопив мене, допомігши злізти з коня, а потім спустився сам.

Оскільки нікого не було видно, система ненадовго відпустила мене. Проте залишилося ще троє переслідувачів, тож я тримала арбалет близько й озиралась довколо.

— Це небезпечно, тому тримайся за мною, — сказав кронпринц, ставши переді мною.

Було доволі несподівано бачити, що він діє як справжній мейл лід.

Однак умовою квесту було захистити коронованого принца від найманих вбивць. Тому я виступила вперед і стала біля нього на рівних.

— Все добре. Я можу про себе подбати, тож просто захищайте себе, Ваша Високосте.

Він поглянув на мене з таким обличчям, ніби я сказала щось зовсім абсурдне.

— Як чудово. Чи не ти збиралась піти раніше, бо вони переслідували лише мене?

— ......

Я відчула легкий укол провини, тож проігнорувала його слова й далі вдивлялася у ліс. Окрім стукоту дощу, навколо була суцільна тиша.

Я дивилася на білі цифри у повітрі, прибираючи вологе волосся, що прилипло до мого обличчя.