Смерть - Єдиний Фінал Для Лиходійки

Розділ 18

— ......Треба хоча б спробувати. Хуф, хуфф.

Я скинула покривало, яке зв'язала у мотузку, з вікна своєї кімнати, бурмочучи слова, які я не могла сказати вчора перед Рейнольдом.

Далі я вклала всі свої сили, аби залізти на віконну раму. Це все, що мені потрібно було зробити, щоб почати задихатися.

Це був перший день фестивалю.

Я терпляче дочекалася, доки Емілі закінчить обслуговувати мене, а потім негайно взяла усі простирадла та зв'язала їх у мотузку.

Це був найбільш класичний спосіб втечі.

— А тепер, давай зробимо це.

Я підвелась з віконної рами, щойно моє дихання знову вирівнялося.

Я вже підготувалася до сьогоднішнього дня. Я була одягнена у товсту мантію, яка закривала моє обличчя та волосся.

Також із собою я мала кілька золотих монет і чек, який отримала від герцога як нагороду за інцидент, що стався днями.

Тепер залишалося успішно спуститися зі своєї кімнати, яка знаходилася на другому поверсі маєтку.

— Ха...... Чому я маю проходити через все це, — поскаржилась я, дивлячись у вікно, і почала діяти.

Я взялася за мотузку і швидко сповзла по ній.

Це був лише другий поверх. Я дійшла висновку, що можна було безпечно злізти зі своєї кімнати після того, як кілька разів поблукала територією.

Я впевнена, що це можливо......

— ......Чорт.

Простирадло, яке я зв'язала у мотузку, виявилося коротшим, ніж я думала.

Я не мала можливості перевірити раніше, як довго воно тягнулось з моєї кімнати, оскільки важко було роздивитись. Я думала, що все буде добре, бо мотузка була досить довгою.

Я могла когось розбудити, якби стрибнула з такої висоти, а також отримати травму, якщо зроблю неправильний рух.

— Просто......!

Усвідомлення того, що довжина на око відрізнялась від справжньої, викликало у мене паніку.

Я підвела очі й побачила, що відстань від того місця, де я була, до вікна моєї кімнати була досить великою. Мені не вистачить сил, щоб піднятися назад.

Я ледве трималася за простирадло, що було найкращим, що я могла зробити.

— Ха...... І що мені тепер робити.