Смерть - Єдиний Фінал Для Лиходійки

Розділ 96

Побачивши, як я раптово завмерла посеред речення, очі кронпринца звузилися.

"Він занадто кмітливий."

Після того, як я шокувала всіх на суді нашою вигаданою історією стосунків, я планувала, щойно закінчиться мисливське змагання, повернутися до маєтку і мовчати. Однак я не очікувала, що він так швидко прокинеться.

Краплі холодного поту виступили на моїй шиї. Якось втамувавши свій тремтячий голос, я відповіла:

— Я мала на увазі, що...... не очікувала, що сама даватиму свідчення.

— Тобі, мабуть, було важко, — на щастя, кронпринц наче не помітив, як сильно я хвилювалася всередині. — Якщо подумати, принцеса чудово виступила під час цього мисливського змагання. Ти навіть врятувала мене, я маю тебе якось винагородити.

— Ц-це занадто......

— У тебе є щось, чого ти хочеш?

— Не те що б, — поспішно відмовилася я.

Я лише зробила те, чого мене просила система. Крім того, хтозна чого він вимагатиме від мене пізніше, якщо я отримаю від нього винагороду зараз?

— Має бути хоч одна річ, яку ти бажаєш, — дорікнув мені кронпринц за мою швидку відмову.

— Та ні.

— Зачекай, ти, здається, казала, що тобі подобається золото, бо воно нагадує колір мого волосся.

— Га?

"......Що? Формулювання дивнувате."

Це спало мені на думку, але я швидко відволіклася на те, що він сказав потім.

— Як щодо повної золота скрині?

— Скрині...... повної золота?

Це була спокуслива пропозиція. Однак я була єдиною донькою герцога, а не першокурсницею університету, що ледве могла оплатити свої рахунки, працюючи на півставки.

Ба більше, мати гори ігрової валюти, яку я не могла використати у реальному житті, не мало для мене сенсу.

— Все...... Все гаразд, — нарешті неохоче відповіла я.

— Та попроси вже хоч щось, поки маєш можливість, перш ніж я передумаю, — пробурчав кронпринц, напевно ображений моєю повторною відмовою.

— У такому випадку...... Я маю просити Вас про одну послугу, — сказала я через мить мовчання, обравши порушити питання, яке доволі довго мене хвилювало.