Смерть - Єдиний Фінал Для Лиходійки

Розділ 6

Скрип—

Я відчувала позаду себе гострий погляд з того моменту, як повернула дверну ручку, і до того як вийшла у коридор.

Було освіжаюче відчуття від усвідомлення, що він відреагував інакше, ніж коли я увійшла до кімнати раніше.

Однак я вирішила не зважати на це.

Герцог був не тим персонажем, який мені потрібен, щоб підняти прихильність, і він був тим, з ким мені майже не доведеться мати справу до фіналу на церемонії повноліття.

Клац, я обережно зачинила за собою двері й відвернулася від них.

Це сталося тоді.

— Я певен, що казав тобі жити, як миша, не викликаючи жодної суєти.

— Ах!

До моїх вух долинув холодний голос.

Я обернулася від несподіванки.

Там, біля залу, де панувала тінь, стояла фігура, що всім своїм існуванням виказувала невдоволеність.

У темряві я бачила сяючі літери, що показували [Прихильність 0%].

Ледь помітне чорне волосся та крижано-блакитні очі.

Це був перший син герцогської родини, Деррік.

— Емілі.

— ......

— Віддана служниця, яка працювала на цю родину майже десять років.

Крок, крок. Деррік вийшов із тіні.

Чоловік пройшов через велику залу за секунду і незабаром стояв переді мною.

Він пронизливо поглянув на мене. Наче дивився на якесь сміття.

Я не зробила нічого поганого, але мені довелося щулитися від ненависті й огиди, які я відчувала від нього.

— Ніхто не хотів бути твоєю особистою покоївкою, хоча ми обіцяли платити додатково. З усіх тих служниць лише одна зголосилася служити тобі.

— ......

— Думаю, сьогодні цьому кінець. З тих пір, як ти збожеволіла і вигнала свою єдину особисту служницю, не знаючи свого місця.

Я відчула, як через слова Дерріка в мені проростає почуття несправедливості.

Коли це я збожеволіла, щоб її вигнати? Та рожева голова збожеволіла більше за мене.