Смерть - Єдиний Фінал Для Лиходійки

Розділ 125

У мене не було жодного бажання йти в цю печеру, але іншого вибору не було. Я вирішила почати рішучо крокувати до неї.

— Пішли тоді, — похмуро промовила я.

— Зачекайте, — покликав Вінтер, і я зупинилася, шоковано повертаючись до нього. — Вдягніть мої, — сказав він, раптом нагинаючись та знімаючи свої черевики.

Все було так неспокійно, що я навіть не усвідомила, що все ще боса. Я витріщалася на величезне взуття Вінтера, перш ніж відмовити.

— Я буду в порядку. Мої ноги вже брудні.

— У печері може бути повно гострих каменів.

— Вони все одно завеликі для мене. Вони спадуть з мене щойно я спробую піти в них. До того ж, тоді Ви самі залишитеся без взуття.

— Черевики магічно підлаштуються під того, хто їх носить. А на свої ноги я наклав закляття захисту. Я буду в порядку, — він перейняв впевнений тон. — Якщо Ви бажаєте піти до цієї печери зі мною, то вдягнете їх, — його слова натякали, що інакше він мене не пустить.

"Мені сьогодні довелося побачити багато його нових сторін, хіба ні?"

— Добре...... — неохоче погодилася я, взуваючись. На диво, щойно я вдягнула їх, завеликі мені черевики зменшилися, ідеально підходячи.

Вінтер виглядав як божевільний: з кролячою маскою та в мантії, босий, але його очі блищали задоволенням.

— Тоді пішли.

Ми почали йти у напрямку входу до печери. З одного лише погляду та виглядала зловісною, і при наближенні стало очевидно, що я була права у своїх сумнівах. Всередині були сходи, які йшли донизу, що означало, це не була природна печера.

Вінтер дістав свій посох — і я почула "тріск", а з кінчика полилося світло.

— Може бути сковзко. Будьте обережні, — він пішов сходами першим, і я послідувала за ним, обачливо переставляючи ноги. Я не була впевнена, чи печера була нижче рівня моря, але холодні, солонуваті краплі води постійно падали зі стелі.

Скривляючись кожного разу, коли крапля падала на мене, я глянула на Вінтера, що мовчки йшов попереду, освітлюючи шлях.

— У нас не так багато часу, — промовила я. — Розкажіть мені про план.

Вінтер раптом розвернувся, аби поглянути на мене, його очі передавали його сором.