Смерть - Єдиний Фінал Для Лиходійки

Розділ 70

— У дитинстві я вчилася стріляти з лука, але мені напевно треба спробувати якось поцілити у великі мішені, як принцеса.

— До речі! Сьогоднішнє вбрання принцеси дуже добре їй пасує, чи не так?

Тепер вони атакували мій одяг.

— Дякую, — сказала я, вдаючи, що не помічаю, як їхні очі осудливо оглядали мене зверху вниз.

— Пфф......!

Хтось пирхнув, і звідусіль почувся голосний сміх.

"Уґх. Ці чортові пліткарки......"

Вислуховувати їх погано прикриті приниження дратувало, але можна було стерпіти, оскільки вони не знущалися з чогось, що зробила саме я. Що взагалі можна було зробити з минулими діями справжньої Пенелопи?

"І якщо я влаштую сцену і про це почує герцог чи Деррік......"

Оце вже могло перетворитися на питання життя і смерті.

Більш того, мені було трохи шкода герцога, що з таким нетерпінням розповідав мені про запрошення на чаювання. Ось чому я збиралася затриматися тут довше, аби не здатись грубою і потім піти.

Синьоволоса леді, здавалося, починала виходити з себе, бо я не реагувала на її напади. Вона спробувала знову.

— Здається, що Ви знову збираєтесь вполювати на когось, чи не так?

— Га? Зачекайте. Чи це не той самий арбалет, яким Ви учора вбили всіх тих монстрів? — запитала леді Аріс, вказавши пальцем на арбалет на моїй спині.

Навіть це відчувалося грубим, бо тепер я знала мету цього чаювання.

— Так.

Я відповіла без щирості. Я вже не намагалась зберігати ввічливу усмішку.

— О, як чудово! — сказала графиня Дортея, плескаючи в долоні. — Принцесо, Ви не уявляєте, як леді Аріс шкодувала, що не бачила Вас вчора. Я не хотіла Вас просити, але оскільки Ви вже з арбалетом, чи не могли б Ви, будь ласка, показати Ваші навички стрільби?

— Ви навіть одягнені відповідно, тож все чудово! — вставила своє слово леді Келлін. — Насправді нещодавно я отримала величезного плюшевого ведмедика на свій день народження. Я принесла його із собою, аби показати всім на чаюванні, і було б чудово, якби Ви використали його як мішень.

— Ох, леді Келлін! А якщо у Вашому дорогоцінному подарунку буде дірка? — відповіла графиня з удаваним хвилюванням.