Смерть - Єдиний Фінал Для Лиходійки

Розділ 44

Наступного ранку я сиділа за столом біля вікна та снідала тим, що принесла мені Емілі.

— Як на смак, пані? — обережно запитала Емілі, дивлячись на мене. Якість теперішньої їжі значно покращилась, на відміну від минулої. Вочевидь наслідок учорашнього. — Сьогодні вранці шеф-кухар прокинувся засвітло і сам приготував все.

— Звучить так, наче досі мій сніданок не готувався особисто шеф-кухарем.

— ......

Емілі негайно закрила рота і зітхнула через мої різкі слова.

— Я не намагаюся звинуватити тебе, тому розслабся.

Я на мить відклала виделку й подивилася на Емілі.

— Я знаю, що ти багато старалася для мене.

— Ох, пані.

— Я обов'язково відповім тобі щедрістю. Не хвилюйся, допоки ти вірна мені, нагороди теж будуть.

Емілі розплакалася від моїх слів, повна емоцій.

— А-але я ніколи не очікувала компенсації......

— Цк, поводься більш зібрано.

Щойно після сніданку, поки я заспокоювала Емілі, до мене завітав дворецький.

— Леді, Ви мене кликали?

Стоячи перед дверима, він чемно вклонився. Я ледь помітно кивнула.

— Заходь.

— Перепрошую.

Дворецький обережно підійшов до мене.

— Дякую за горище. Я просто хочу виразити свою втіху.

— Я радий це чути.

Я усміхнулася обличчю старого дворецького, яке здавалося напруженим. Потім воно проясніло.

— Вам сподобався феєрверк? Він, безсумнівно, був грандіознішим за останні фестивалі.

— Так, гм......

Я навіть не могла добре роздивитись феєрверк через сварку з Рейнольдом. Але я не могла сказати правди перед його очікуючим поглядом.

— Його Милість передав, аби Ви відчиняли двері щоразу, як забажаєте піднятися на горище.

— Справді? Це хороші новини.

Я, звісно, не думаю, що колись знову туди полізу, тому відповіла без ентузіазму. Потім дворецький продовжив і видав дещо шокуюче.