Рейнольд мав рацію. Коли я прибула на поле для тренувань, атмосфера була хаотична, наче тренування з фехтування щойно закінчилися.
На щастя, тренувань зі стрільби з лука не було, і поле з мішенями, що було далеко від основної тренувальної зони, було порожнє.
Я попленталася обходити навколо головного майданчику, аби уникнути натовпу лицарів. Швидше було би перетнути його прямо, але я лише недавно зіткнулася віч-на-віч із герцогом. Поки що краще залишатися непомітною, не створюючи зайвого клопоту.
Нарешті стоячи перед мішенню, я начепила болт на арбалет і витягнула тятиву, щоб повісити її на гачок. Тоді я повернула кривошип і встала у позу.
Я вірила у справжню власницю цього тіла, яка користувалась арбалетом минулого року.
— ......Що з ним не так?
Але я також відчула, наче кінець арбалета, спрямований до цілі, був нестійким. Коли я просто стояла, я відчувала легкість, але коли цілилась у щось, мої руки тремтіли. Це було важче, ніж я думала.
— Чи вона взагалі з нього стріляла?
Я не витримала і знову опустила руку, аби висловити свою скаргу. Я ледве змогла зарядити його, але не знала, як його тримати і стріляти.
— Яп!
Потрясши зап'ястя, я знову підняла арбалет. Цього разу я збиралась швидко вистрелити, перш ніж у мене знов затремтять руки.
— Якщо Ви триматимете його так, то не зможете прицілитися.
Раптом я відчула тепло за спиною. Водночас чиясь рука обережно простягнулася, аби підтримати мою, застиглу як камінь, руку, що тремтіла в повітрі.
У пориві здивування я спробувала обернутися.
— Майстре.
Однак цьому завадило тверде тіло, яке торкалося моєї спини.
— ......Екліс?
Лише тоді я зрозуміла, що потрапила у пастку обіймів іншої людини.
— Що—
— Тссс. Ви повинні дивитися вперед, майстре.
Зніяковіла, я звивалася у його руках, а Екліс прошепотів мені на вухо.
— Здобич зараз втече.
Від його голосу я застигла. Моя спина повністю прилягала до грудей Екліса. У мене чомусь пересохло в роті — і я проковтнула суху слину.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Смерть - Єдиний Фінал Для Лиходійки
FantasyЯ перевтілилася в лиходійку зі зворотного гарему, єдину прийомну доньку герцогської родини Екарт. Але складність просто повинна бути найгіршою! Усе, що я роблю, призведе лише до власної смерті. Мені потрібно зійтися з одним із мейл лідів із гарему г...