Смерть - Єдиний Фінал Для Лиходійки

Розділ 60

"Що це?"

Мене збентежила біла квадратна панель, яка з'явилася так раптово.

Я й гадки не мала, що існував такий квест, тому що не була на мисливських змаганнях навіть на звичайній складності.

Поки я думала, що робити, на білій квадратній панелі з'явилися нові літери.

<СИСТЕМА> Оскільки це головний квест, його буде прийнято автоматично через 5 секунд.

"5"

"4"

"3"

Під час швидкого зворотного відліку я натиснула [Відхилити], не замислюючись.

Біле квадратне віконце одразу зникло. Але натомість......

— Давно не бачилися, принцесо.

Червоні очі пронизливо дивилися на мене.

"Божевільний."

Мені вдалося проковтнути майже рефлекторний крик. Мої очі тремтіли, як під час землетрусу.

"Чорт його забирай......!"

Я відвела очі від кронпринца лише на мить, аби перевірити системну панель.

Саме у цю мить він непомітно пройшов до мене.

Кронпринц, що нахилився вперед, склавши руки на столі, посміхнувся мені з диким поглядом, наче дивлячись на свою здобич, а крізь червоні губи проступив білий зуб.

Я наче задихалася.

— Я...... вітаю мале сонце імперії, — промовила я, намагаючись стримати свій тремтячий голос.

— З тобою важко зустрітися.

— ......

— Тож, після гарячки, тобі вже краще?

Замість привітання він сказав щось інше. З тоном близьким до глузування.

Це правда, що я страждала кілька днів після того, як він порізав мені горло.

Я хотіла застрелити його, тому що не почувалася краще, проте моє життя було мені дорожчим.

— Завдяки Вашій турботі...... я повністю видужала, — відповіла я, відчайдушно намагаючись натягнути усмішку.

Наступне, що сказав кронпринц, відчувалося як знущання.

— Якби ти сказала мені відвідати тебе, я би кинув все, аби прийти.

— ......

— Я чекав кілька днів, але так нічого від тебе і не почув.