Розділ 133

83 9 12
                                    

— Щ-що за...... Цей божевільний виродок! — виплюнула я, з запізненням усвідомлюючи, що зробив кронпринц. Я хотіла якомога сильніше вдарити його у гомілку за його зухвалість, однак він вже зник.

Підіймаючи свою руку, я притулила тильну сторону долоні до рота. Там, де на мить зустрілися наші губи, відчувалася волога.

"Яке нахабство! Я зовсім не мала за нього хвилюватися."

Можливо це через шок, але моє серце калатало так, наче могло будь-якої миті вирватися з грудей. Моє обличчя було червоним як помідор.

"Я просто розлючена, це все."

Я вирішила, як почуваюся щодо вкраденого ним поцілунку. Однак, чесно кажучи, я не була впевнена, чи взагалі образилась. Бурхливий шторм емоцій, що вирував у мені, здавався дивним та незнайомим.

Подув легкий бриз, але я відчувала жар від схвилювання. Я притулила руку до грудей, роблячи все можливе, аби заспокоїтися, нарешті розплющуючи очі і дивлячись на тепер порожній піщаний пляж. Я повернула голову та помітила, як на мене витріщаються очі за левовою маскою.

— Р-Раон, — промовила я зніяковіло. Я жодної гадки не мала, що хлопчик прокинувся. Прохолодний вітерець пройшовся між нами. — Ти......

Раон раптом вказав на мене та вигукнув:

— Ви двоє поцілувалися! Ви цілувалися!

Він радісно дражнив мене, що мене шокувало. Я квапливо захитала головою.

— Н-ні! Це все лише непорозуміння!

— Добре...... Тоді, ви чмокнулись!

— Гей! Я ж сказала, це не так! — збираючись підійти до нього та затулити його рота долонею, я відволіклась на тихий голос позаду.

— Леді...... — я завмерла, повільно обертаючись.

Босий та у масці кролика, Вінтер стояв, виникши з повітря деякий час тому.

— Віндзор...... Тобто...... — випалила я ім'я, яке придумала для нього. Кронпринца тут більше не було, тож мені не потрібно було так до нього звертатися.

"Хвилинку...... Він же не бачив, як Каллісто...... зробив це, так?"

Він з'явився якраз тоді, коли міг це помітити. Я схвильовано вдивлялася у нього, але маска заважала бачити його емоції.

Раптом Раон підвівся на ноги та побіг до нас.

— Пане! — вигукнув він. — Вибачте...... Пенелопа сказала мені не йти до пляжу, але я хотів показати свою магію іншим...... — Раон пояснював, що сталося, з похмурим обличчям.

You've reached the end of published parts.

⏰ Останнє оновлення: Oct 06 ⏰

Add this story to your Library to get notified about new parts!

Смерть - Єдиний Фінал Для ЛиходійкиWhere stories live. Discover now