Смерть - Єдиний Фінал Для Лиходійки

Розділ 136

— Як ти......? — я порожнім поглядом витріщалася на нього, не впевнена, що мені казати.

— Я зустрів чоловіка, що колись служив моєму дому, — сказав Екліс. — Він привів мене до інших з Делману, що працюють рабами на фермі неподалік села.

— Еклісе......

— Раптом стався напад. Усюди були величезні монстри.

— Що? Монстри? — спитала я з широко розплющеними очима.

Селище, де проводилися його уроки з фехтування, знаходилося неподалік столиці.

"Як це може бути?"

Як монстри могли досягти селища, настільки близько розташованого до центру імперії? Це був не далекий Тратан, що знаходився аж десь біля Аркіни.

"Не кажіть мені, що це ще одна сюжетна лінія, ексклюзивна для високої складності."

Уже поборовшись зі своєю купою монстрів ще вчора, я почувалася дивно щодо такого повороту подій. Проте, поки я перебувала у глибоких роздумах, Екліс продовжував.

— Ніхто не збирався допомагати, хоча помирали люди. Я був там єдиний з мечем, майстре.

Я відкинула свої неспокійні думки. Тож він переміг усіх монстрів сам. Це починало виглядати серйозніше, ніж проста спроба втечі, і мені в голові паморочилося лише від однієї думки про це. Намагаючись мислити логічно, я зітхнула та промовила:

— Еклісе. Навіть за цих обставин ти мав прийти до мене, перш ніж починати діяти.

— Майстре.

— Якби ти доповів мені, я би викликала підкріплення.

Чесно, я навіть уявити не могла, як жахливо, напевно, почувався Екліс, бачачи своїх людей в небезпеці, але я також знала жорстоку реальність нашої ситуації. Невільника з ворожого королівства бачили на вулицях, поки він вільно розмахував мечем. Якби хтось доповів на нього, герцога могли звинуватити у плануванні повстання. Це було саме те, чого боявся Деррік, коли я попросила його знайти вчителя для Екліса.

— Ти невільник — це означає, що тобі не дозволено володіти мечем. І саме я нестиму відповідальність за твої дії, — напружено сказала я. Обличчя Екліса майже непомітно впало.

— Я знаю...... Вони навіть мріяти не можуть про те, як живу я. І я також знаю, наскільки егоїстично діяв, — промовив він крізь зціплені зуби. — Проте жоден імперський солдат не прийшов на допомогу, навіть коли я вже вбив усіх монстрів.