На грані Ч/б Божественна гра

4

-Міє, здається, я...Мей затнулася і глибоко вдихнула, намагаючись триматись в рамках свого холодного характеру,-Я стала смертною...

-Що-що?!- вигукнула на всю альтанку Мія.

Усі з товариства здивовано подивились на неї.

-Усе гаразд?-спантеличено запитав Едвін.

-Т-так, просто я сказала Мії,що була знайома з Хемінгуеєм,о-от вона і здивувалася,-пробелькотіла Мей і,взявши срібноволоску за руку,поволочила з-за столу,-Я якраз збиралась показати їй портрет із ним. Ми ненадовго!

Дівчина мало не силоміць потягла збиту з пантелику Мію геть з тераси.У коридорі вона озирнулася,перевіряючи,чи нікого нема і стишила крок.

-Ти справді була знайома з Хемінгуеєм?-видихнула Мія,коли двері кімнати Мей зачинились.

-Ми всі були знайомі з ним,та головне не це! Нащо ти так кричиш!-зашипіла на неї Мей,-Ніхто не має знати про те,що я втратила сили!

-Ти певна,що справді...

-Звісно я впевнена!-вигукнула Мей і знеможено сіла на канапу,-Я пробувала все,проте не змогла випростати крил. Та це не єдине. Коли ми готувались до бенкету,я нишком вислизнула у світ людей. Смертні бачили мене! Повз пройшов ангел зі своїм монстром,так,ніби мене не існувало. Він мене не відчув...як і я його... Що ж тепер буде? Тепер я не можу претендувати на місце одної з великої сімки правителів! Уперше за всю історію Криївки я буду живим колишнім членом сімки!Зараз усі зайняті,та скоро вони зрозуміють,що не відчувають мене...

-Ти стала... такою... після воскресіння? - Мія сумно подивилась на подругу. Її вразила та сумна і безпорадна дівчина,якою стала завжди горда і неприступна Мей.

-Так... Схоже, ти дала мені людську душу.

-Неможливо, - похитала головою дівчина, - Я дала тобі одну з двох душ Ірен. Людську душу вона використовувала,як захисне покриття для своїх кігтів.

-Тоді, - нахмурилась Мей, - чи може бути, що ти якимось способом знебарвила душу,чи якось так. Зрештою, душа-перевертень відрізняється від смертної лиш часткою Вищої Сили в ній,що дає їй магічні властивості.

-Тобто я поглинула Вищу силу?!

-Лиш ту крихітну частку,що містилась в моїй душі...

-... І в душі Армена,-вражено прошепотіла Мія,-Якщо наші здогади правильні,ми маємо швидше його попередити!